Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пам’ятаємо · “УГКЦ явила всьому світові надзвичайну велич духу, приклад стійкості й жертовності”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Сумні роковини

Слово Просвіти, №17–18 за 2019 рік

Не вельми приємно згадувати сумні події нашої історії, однак багато з них таки вимагають нашої невмирущої пам’яті, особливо ті, що мали значний вплив на розвиток історії, на долю народу. Лідія КУПЧИК, м. Львів Весняні дні 1945 року… За! вершувалася Друга світова війна, людство спрагло чекало миру, а в Західній Україні почалася війна так званих “визво! лителів” проти Української Гре! ко!Католицької Церкви. Ця війна не відзначалася широкими фрон! товими діями, але була не менш жорстокою і призвела до величез! ної кількості безневинних жертв. Наступ Червоної Москви на Українську Церкву в Галичині розпочався ще 1939 року, коли з початком Другої світової війни “победоносная Красная Армия” вперше зайняла територію Захід! ної України. Душпастирська пра! ця українських священиків була порушена, закрито всі єпархіаль! ні духовні семінарії, Богослов! ську академію у Львові, україн! ські католицькі школи та інші ре! лігійні установи, друкарні, забо! ронено монаші чини, припинено видавництво релігійної літерату! ри. Багато готової друкованої продукції релігійного змісту зни! щили, священикам заборонили відвідувати хворих у лікарнях… Митрополит Андрей Шеп! тицький 26.12.1939 р. писав: “Всі розпорядження, які приходять від совєтської влади, є спрямова! ні на те, щоб нас знищити. Всі монастирі розпущено. Покасова! но всі церковні школи і сиротин! ці. Число арештів з дня на день зростає. Ось так вони грають ко! медію “визволителів і спасите! лів”. Основний план ліквідації УГКЦ було задумано у Москві Сталіним ще 1943 року і розроб! лено полковником держбезпеки Г. Карповим (про що тепер свід! чать відкриті архівні документи). Ще тривала війна з Німеччиною, а совєтські державні зверхники міркували над знищенням в Ук! раїні УГКЦ!.. Чому Церква, яка століттями була традиційною для всієї Гали! чини і становила оберег ідентич! ності українців, викликала нена! висть совєтського уряду? Оче! видно, саме та визначальна, про! відна роль Української Греко!Ка! толицької Церкви, яку вона сто! літтями відігравала в житті наро! ду Галичини, і стала причиною ненависті до неї совєтської вла! ди. Очевидно, совєтські ідеологи знали, як УГКЦ протистояла ополяченню українців у межах польської держави, як сприяла формуванню національної свідо! мості українців, як впливала на моральний розвиток української нації, яким авторитетом користу! валася. А владі, яка величала себе визволителями, а насправді праг! нула знищити український дух, замінити його бездуховністю “го! мо!совєтікусу”, така інституція була непотрібна. Явним оголошенням давно запланованої війни проти Цер! кви можна вважати появу 8 квітня 1945 р. у газеті “Вільна Україна” статті Володимира Росовича (псевдонім Ярослава Галана) “З хрестом чи з ножем?” Це вели! чезний, на дві газетні сторінки, злобний пасквіль, спрямований проти Української Греко!Като! лицької Церкви та її діячів. І зра! зу за тією обурливо!брехливою статтею посипалися важкі удари по Церкві та її вірних. Першим ударом по Україн! ській Церкві був наліт 11 квітня 1945 року на Святоюрську гору у Львові та арешт владик на чолі з Митрополитом Йосифом Сліпим та інших осіб з церковної верхів! ки. Про це виконавці з НКГБ за! раз же повідомили в ЦК ВКП(б)У Зленкові: “По Львову і області було заарештовано 33 чо! ловіки — з них 1 митрополит, 2 єпископи (це Никита Будка і Микола Чарнецький — авт.), 20 священиків; оунівців, які мали тісний зв’язок з духовенством — 4 особи”. (З документів Держав! ного архіву Львівської області, ф.3, оп.1, спр.212). Це називалось “операція по вилученню антира! дянського духовенства та церков! ного активу Греко!Католицької Церкви по м. Львову та області”. Водночас було “вилучено” єпис! копів Григорія Хомишина і Йоа! на Лятишевського у Станіславо! ві. Другий удар було зроблено 14 квітня 1945 р., коли удосвіта ото! чили Богословську академію і Духовну семінарію у Львові. Дея! кі отці!наставники і теологи були арештовані, а решту “осіб при! зовного віку” (як було сказано у рапорті) під конвоєм направлено у військкомат і призвано на вій! ськову службу. Понад сто п’ятде! сят юнаків, які мріяли стати душ! пастирями! Так було зліквідовано Львівську Богословську Акаде! мію — найвищу українську цита! дель духовності. Далі почався наступ радян! ської влади на отців!деканів. Це вже не здійснювалося блискавич! но, зате наполегливо і жорстоко. Партійні можновладці вже збаг! нули авторитет деканів у като! лицького духовенства і хотіли ви! користати цей беззаперечний ав! торитет як вплив на підлегле свя! щенство у злочинному плані за! міни УГКЦ слухняною владі Ро! сійською Православною Цер! квою. Автори і виконавці цього плану усвідомлювали, що це буде нелегко, тож підготували нечува! ні методи. І ось 1945 рік ознаменувався жахливим тиском на галицьких отців!деканів. Репресивні органи скрупульозно “опрацьовували” особу кожного декана. Офіційно це мало бути функцією утвореної 28 травня 1945 року “Ініціативної групи по возз’єднанню греко!ка! толицької церкви з православ! ною церквою”. До трійки свяще! ників, які створили цю групу, не ввійшов жоден єпископ, жоден отець!декан. Малоймовірно, що їм цього не пропонували (і то на!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин