Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
14 “Саме комедія має ставитися мовою країни, в якій вона йтиме”. Театр · с. 14сторінка оригіналу ↗

Віталій ПАЛЬЧИКОВ: «Не починаю роботи, якщо музика мені не цікава»

Слово Просвіти, №17–18 за 2019 рік

— Як виник задум вистави? — Колись повернувся з Німеччини мій добрий друг Андрій Маслаков. Він грав у цій опері в одному з німецьких театрів. Сказав: “Віталію, дуже класна опера, подивися”. І подарував мені клавір. Цей клавір пролежав у мене сім років. Коли постало питання робити щось нове, цікаве, я згадав про цю оперу. Існує кілька редакцій опери “Viva la mamma”. І ми зробили свій варіант. Щось скорегували, щось додали. Чудовий переклад українською мовою здійснив Дмитро Тодорюк. Вийшла редакція, зроблена спеціально для цього театру. Мене як режисера опера зацікавила своєю актуальністю. Тема стосунків між керівництвом театру і співаками, між співаками, стосунків режисерів і диригентів, поетів-лібретистів і композиторів. Тобто все, що відбувається у театрі. Коли почали знайомитися з твором детальніше, то зрозуміли, що там є дуже цікавий персонаж — це сама мама Агата. Вона уособлює в собі весь театральний безлад, як і комплекс всіх проблемі радощів. Він — у мамі, і вона починає заправляти всією ситуацією в театрі. Вона і директор, і співак, і режисер. У нас були переклад і клавір, а також півтора місяця до призначеної прем’єри. І нам довелося все робити паралельно — співанки, мізансцени, репетиції, вписувати текст у клавір. Було цікаво, чи встигнемо все зробити за такий короткий проміжок часу. За місяць до прем’єри ми про це запитали один одного з диригентом-постановником Сергієм Голубничим. І встигли. Роль мами Агати виконує Андрій Гонюков. Його запрошують співати у багатьох театрах світу. Роль Мами виконує і соліст театру Сергій Макієнко. Це дуже перспективний баритон. Якби не було Сергія, то, можливо, ми б і не взялися за цей проект. Окремої уваги заслуговує партія примадонни, яку у виставі виконує прима нашого театру Дар’я Литовченко. Вона має чудовий голос і гарний тембр і є чудовою акторкою. Дуже переконливо зіграли наші артисти Олександр Харламов (Поет), Євген Малофеєв (Маестро), Олександр Вознюк (Німецький співак), Роман Лещов (Проколо), Дар’я Миколенко (Луїджіа). Заслужений художник України Людмила Нагорна створила прекрасне сценографічне вирішення і стилізовані, дуже гарні костюми. На сцені можна побачити театр районного рівня з надзвичайно великими амбіціями. Впадають у Костянтин КЛИМЧУК Ставити класиків світової драматургії важко й дуже відповідально. Можна “насмикати” цитат і рішень режисерів-попередників і пожинати плоди своєї діяльності. Але постановник з совістю ніколи не стане епігоном і торуватиме власний шляху мистецтві. Тарас Мазур впевнено крокує саме другою стежиною. Режисер Тарас Мазур перед прем’єрою хвилювався, але тримався бадьоро: “Мені дуже подобається сценографічне рішення вистави, яке зроблено тут. Ми вперше задіюємо оркестр театру на сцені від початку і до завершення вистави. Всі пісні виконують “живцем”. Репетицій було обмаль, і актори з музикантами хвилюються за результат”. Нарешті лаштунки розійшлися — і перед публікою постав Лондон початку ХХ століття. Лаконічні й стильні декорації дали змогу кожному по-мейерхольдівськи домалювати в уяві місце події. Аж ось лондонський босяк. Так-так, обі грано образ Малюка Чарлі, але ж не забуваймо про те, що сер Чарльз Чаплін народився і виріс саме в Лондоні. Влад Красіков тонко відтінив своїм бешкетом комічні й драматичні моменти п’єси. Вікторіанська епоха. Над імперією ніколи не заходить сонце. В ній є місце хоробрим, підприємливим і благородним людям (полковник Пікерінг), “вершкам суспільства” (місіс Хідінг, Фреді), науковцям (Генрі Хіггінс)… А от тим, хто досяг “вершин лондонського дна” місця на святі життя немає. Але не вічі недоробки. Але це було зроблено навмисне, адже за сюжетом іде процес роботи над новою виставою. — У багатьох українських театрах сьогодні опери західних композиторів ставлять мовою оригіналу. А Ви надали перевагу українському перекладу. — Це моя принципова позиція. Мені здається, що саме комедія має ставитися мовою країни, в якій вона йтиме. Адже комедія потребує моментальної реакції публіки на якийсь жарт. Коли б опера йшла мовою оригіналу і глядачі читали текст на екрані, була б уповільнена реакція і це гальмувало б весь процес. — Яку головну думку Ви намагалися провести як режисер-постановник? — Режисерський задум може змінюватися від початку постановки до її завершення. Була задумка показати прості стосунки через дуже складний музичний матеріал. Насамперед це був експеримент над акторами саме як співаками, намагалися максимально використати їхні можливості. Надзавдання — щоб було смішно, аби глядачі щосекунди сміялися. Я дуже задоволений нашою роботою. Звичайно, є певні моменти. Ми щось втрачаємо, але щось і набуваємо. Те, що не виходило на репетиції, вдалося на прем’єрі. І це прекрасно. Радію, що вистава з’явилася саме в цьому театрі. Завдяки директору-художньому керівникові театру Петру Качанову маємо можливість працювати дуже легко і спокійно. Такої можливості не було останні п’ять-сім років. — Ваша творча доля пов’язана з Київським муніципальним академічним театром опери і балету з 2011 року. Що встигли зробити за цей час? — Першою була “Травіата” Дж. Верді, яку готували до гастролей у Швейцарії. Це була класична постановка. Далі була осучаснена “Травіата”, яку ставили вже для нашої сцени. Проект мав назву: “Травіата” — сто років вперед від написання”. Це був такий хід, щоб привабити глядача, особливо молодь. Дизайнер Анжела Лиси- Репертуар Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва нещодавно поповнився комічною оперою Гаетано Доніцетті “VIVA LA MAMMA (Нехай живе мама!), або ТЕАТРАЛЬНІ ПОРЯДКИ ТА БЕЗПОРЯДКИ”. Про роботу над новою виставою ведемо розмову з режисером-постановником Віталієм Пальчиковим.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин