Війна і ми · “Скласти зброю та піти “мирним шляхом” — не варіант. Маємо обороняти свої землі”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Радієш простим людським речам, ховаєш дитячий малюнок за бронежилет
Слово Просвіти, №17–18 за 2019 рік
15 квітня в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка відбулася зустріч студентів і викладачів із бійцями добровольчих батальйонів. Захід відбувся з ініціативи кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Інституту філології. Організатори — магістрантка Анна Горлиця та її сестра Анастасія. На розмову прийшли доброволець Нацгвардії Володимир Бойчук, медик роти Юрій Матея, старший стрілець Ляна Пленокосова, Друг Рудий.
Юлія КУЗЬМЕНКО, відділ зв’язків із громадськістю Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка
Анастасія, волонтер із 2014 року, при! гадує, як розмальовували гільзи на про! даж, аби зібрати кошти на бронежилети. Від анексії Криму й початку АТО кожен з нас бореться по!своєму. Скласти зброю та піти “мирним шляхом” — не варіант. Має! мо обороняти свої землі.
Що спонукало воїнів до конкретних дій? Як почалася їхня історія боротьби? Несправедливість. Наприклад, Воло! димир на момент Революції гідності пере! бував у Москві і вже тоді усвідомив: він україні!агресорі. Розповідає, що кожен другий у батальйоні — з вищою освітою, ато і з двома. Люди із вантажем знань, чіт! кою позицією. Звісно ж, діти як майбутнє, — ось це відстоюють бійці. Наші діти не повинні стати сировинною базою для за! гарбників! Боєць Юрій — лікар за освітою, але ра! ніше був у бізнесі. Ще зі школи прийшов до патріотичних і націоналістичних ідей. У рік отримання Україною де!юре незалеж! ності Юрій саме вчився. Почав цікавитися історією, надто історією визвольних зма! гань. Це й УПА, і крутянці… Отут з’явила! ся мотивація до справедливості. Націона! лісти знали й так, що Росія — ворог. Але 2014 року протистояння стало очевидним. Матея брав участь у Помаранчевій рево! люції, працював у медслужбі Майдану, ни! ні ж служить у медроті Нацгвардії. Непроста історія Ляни. Їй довелося пе! реконувати, що жінка має таке саме право, такі самі здібності відстоювати незалеж! ність на фронті. Ляна вчилася в НПУ імені М. Драгоманова, а потім влаштувалася на роботу — почалася Революція. Кілька мі! сяців розривалася між домом на Лісовій, роботою на Шулявці й Майданом. 18 лю! того 2014 на власні очі бачила, як горів Бу! динок профспілок. І хоч вона не кидала жодного коктейлю Молотова, але була справжнім бійцем уже тоді. Потім шукала себе у волонтерстві. Аж допоки стала діло! водом у батальйоні. Ляна ще в мирний час відвідала Францію. Побачивши тамтешнє життя, дівчина захотіла, щоб і український світ став інакшим. Друг Рудий зізнається, що в нього осо! бисто й не було багато часу на роздуми — йти чи ні? Супротивник намагався і нама! гається зламати нас без бойових дій, от що небезпечно. Війна для Рудого — передусім робота. І робота триває. Зараз на сході вже не так гостро. У січні—лютому 2015!го у прифронтовий шпиталь Бахмута щоденно доправляли по 50—80 поранених, зараз втрати зменшилися. Ведеться позиційна, окопна війна. Але обстріли тривають, чи не щодня є поранені, загиблі. Поки спіл! кувалися з АТОвцями, вранці після кульо! вого поранення в голову та 3 днів коми по! мер Микола Волков (позивний “Смур! фік”). Хлопцю було лише 20 років. Про це сповістила Ляна, і бесіду перервали на хвилину мовчання. Ще один боєць розповів, як захопили штаб військово!морських сил у Севасто! полі, коли до Криму 2014!го прийшли “неввічливі зелені чоловічки”. На Майда! ні людей відстрілювали з вікон, і про це го! ворили в новинах. У Криму так само зни! щували патріотів, однак про це всі мовча! ли. Могли просто вказати на когось: “Він зі Львова!” — і людина приречена. Яка мо! тивація цього воїна? Він звернувся до сту! дентів, щоб вони вчилися якнайкраще. Щоб було кому доручити Україну згодом, бо військові бачать в освіченій молоді спільне майбутнє, за те й воюють.
Болюче питання — що найтяжче на війні для бійця? Відповіді запрошених різні, але склада! ються в цілісну картину втрат. Зауважили, що з нашого боку гинуть кращі — високо! моральні та високопатріотичні. Добро! вольцями йде справді “цвіт нації”. Люди вмотивовані й розуміють, чому вони там. Важко повідомляти сім’ям, що їхньої
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
