Народний звичай · “Авторська писанка не має обмежень і дає великий простір для фантазії”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Багатогранність зооморфного мотиву в українських писанках
Слово Просвіти, №17–18 за 2021 рік
Дмитро ПОЖОДЖУК, Космач З первовіку на наших землях селяни займалися скотарством. Тварини і птахи, яких вони вигодовували, згадувалися в народній творчості, їх відтворювали умільці у витинанках, у різьбі по дереву, у кераміці, вишивці і, звичайно, на писанках. Українці мали багатьох славетних писанкарів в Україні і на поселеннях, серед них – Тарас Городецький із Червонограда, Василь Гаврищук, Полагна Боб’як, Ірина Пожоджук із Космача, Сергій Борис з Косова, Іван Семчук із Замагори, Іван Паращук із Криворівні, Одарка Онищук із Канади, Олеся Романенко, Олена Чупірчук, Явдоха Кушнірчук із США… Нині писанкарством займається нове покоління українців. Саме на їхніх витворах спробуємо проаналізувати зооморфні мотиви українських писанок. Знаки на писанках вивчало багато дослідників: Одарка Онищук із Канади, Оскар Кольберг із Польщі, Іван Сеньків із Німеччини, Іван Гончар із Києва, Володимир Шухевич зі Львова… Уже в 1899 році в журналі “Этнографическое обозрение” А. Н. Малинка подає зібрані ним відомості
Олег Кіращук про звичаї та техніки виготовлення писанок і крашанок на Волині. Автор детально описує процес – від виготовлення фарб, інструментів для писання та самої технології створення писанки, перераховує всі відомі йому елементи символіки та згадує деякі традиції пов’язані з писанками. Проте на багатогранності зооморфного мотиву вчені не зосереджували свою увагу, про що вказував Іван Франко у статті “Писанки”: він зазначав, що М. Сумцов присвятив мало уваги вивченню рослинних і тваринних орнаментів, хоча бажано було б класифікувати їх символізм. Зенон Елиїв із США у своєму альбомі “Двадцять кіп писанок” подає колосальну кількість світлин, на яких розміщені писанки із зооморфними знаками. Його наслідують і дослідники української писанки Олексій Соломченко з Косова та Віра Манько зі Львова. Хоча М. Сумцов уже в 1891 році в дослідженні “Писанки” при класифікації орнаменту зарахував до тваринного такі мотиви, як “курячі лапки”, зазначивши, що вони можуть походити з глибокої давнини або є результатом випадкової гри фантазії, так само, як і мотив “павуки”, який, не знаючи назви, можна було б вважати рослинним орнаментом. Інші вчені зараховували
Марія Костюк мотиви “курячі, качачі, гусячі, сорочині, зозулині, котячі, лапки”, “качачі шийки”, “заячі вушка”, “баранячі роги” за назвою до тваринного, хоча М. Скорик допускав, що ці символи є рослинного походження, бо саме такі назви в народі мала та або інша рослина, зокрема символ “вовчі зуби” ототожнювався із листком кульбаби, яку на Поділлі так і називали – “вовчі зуби”. У цій публікації я намагався сконцентрувати увагу на сучасних писанкарях і їх писанках, зокрема, на витворах заслужених майстрів народної творчості України Тетяни Коновал, Зої Сташук, космацьких писанкарок Анни Линдюк та Марії Костюк, а також Олега Кіращука з Коломиї, Олександра Опарія з Сумщини, Тараса Городецького з Червонограда, Уляни Лінди з Польщі, Уляни Невиняк з Лючі, Сергія Бориса з Косова, Івана Семчука із Замагори… На мистецькій палітрі України яскраво вирізняються три школи писанкарства: космацька, вінницька, львівська. Когорту славетних писанкарів поповнили талановиті молоді митці, адже авторська писанка не має обмежень і дає великий простір для фантазії. Свій огляд почну із творчості Тетяни Коновал із Свердловська. Вона відома в Україні як творець патріотичної писанки, бо написала серію писанок про події на Майдані, уславила наших “кіборгів”, відтворила на яйці Тризуб. Тетяна має свою школу писанкарства, видала чудовий альбом про писанки, свого часу гостювала в Космачі і досі підтримує зв’язок із космацькими писанкарками. Тож невипадково колорит частини її писанок жовтогарячий з легкими вкрапленнями синього чи рожевого кольору. Саме такою є писанка, на якій у великому горизонтальному медальйоні з безконечника авторка помістила дерево життя, а обабіч – два олені. Саме дерево життя складається із трьох великих квіток, що виростають з вазона. І дерево життя, і олені Тетяни Коновал ніби стоять на великій рибі. Забарвлення – космацькі. Їх доповнює синій і дрібка фіолетового кольору. Роги оленя символізують промені сонця, що сходить, і цей знак належить до солярних знаків. У різних інтерпретаціях оленів бачимо і на космацьких писанках із приватної колекції ленінградського вченого Давида Гобермана, який не раз бував у Космачі. У книзі “Искусство гуцулов” він запевняє, що особливо приємний факт звернення майстрів до сюжетів, до зображення людини, побутових сцен, поетичних картин природи. Це демонструє найпрогресивніші традиції гуцульського мистецтва. Для ілюстрації сказаного найбільше підходять писанки Софійки Зєлик із США та Уляни Невиняк з Лючі (родовід останньої походить із Космача). Софійка Зєлик закінчила університет у Нью-Йорку, робить прекрасну кераміку, проте найбільше уваги приділяє писанкам. Вона видала альбом своїх писанок під назвою “Пише писанки бабуня, пише мама, пишу я” з передмовою Василя Скуратівського. Здебільшого вона не додає нічого нового, а пише писанки так, як це робили наші предки сто-двісті років тому. Цілу серію складають космацькі писанки, серед них – відтворення картин природи, птахів, оленів. Якщо зробити розгортку такої писанки, то вийде прекрасна картина, написана воском на яйці. Писанкарка мала свої персональні виставки у США, Канаді, Італії, Україні. Рідне село Люча Уляни Невиняк притулилося до Космача, як і її рід, коріння якого походить із Космацьких гір і розростається в Лючі. Вона блискуче розмальовує космацькі писанки, але фантазія її шириться горами і оглядає сільські хати, дивоптахів, церкви, змальовує сцени з трудового побуту горян (гуцули везуть сіно, ідуть до церкви на Великдень тощо). Слід згадати і Олександра Опарія з Сумщини, який закінчив Львівську академію мистецтв, зараз у ній викладає. Він захоплюється текстилем, має колосальну колекцію народного вбрання Слобожанщини, яку час від часу виставляє в музеях України, бездоганно володіє петриківським розписом, але в писанкарстві він велет. Використовує старі українські символи на подобу писанок Тараса Городецького, а зооморфні мотиви посідають у його творчості визначальне місце. Переважають коники й олені, рибки і пташки. Писанки дивують вишуканою композицією та майстерним виконанням. Ось одна з них, виконана в космацьких барвах. У вертикальному медальйоні автор зобразив двох оленів із крислатими рогами обабіч дерева життя, на гілках якого, як і на оленях, сидять пташки. Дерево життя у вертикальному медальйоні полюбляє використовувати писанкарка старшого покоління космацьких майстринь Марія Костюк. Вона пише писанки на курячих, гусячих, страусиних яйцях і примощує біля того дерева життя то двох оленів, то двох коней, оперізує їх безконечником. Марія Костюк, окрім писанок, вишиває виняткові сардаки, що мають надзвичайний попит… Майже її ровесниця Анна Линдюк із присілка Ґрунь знана в Космачі і світі, бо вміє робити все: співає, вишиває, пише писанки, робить сирні коники… Вона співала разом із космацьким народним ансамблем пісні і танцю на багатьох фестивалях, брала участь у різних виставках та міжнародних з’їздах писанкарів, презентувала Україну в інших державах, але найбільшої слави зажила за писанки, навіть отримала нагороду “За заслуги перед Прикарпаттям”. Анна Линдюк навчила розписувати писанки сотні людей з України і світу, дає майстер-класи з писанкарства вдома та онлайн, приймає послів і зарубіжних журналістів. Її писанки самобутні, писані з молитвою та гарними намірами. Тварин і риб Анна виписує у великому медальйоні, але іноді відходить від традицій і пише гуцулів на конях поміж космацькими горами. Якщо розглядати селян зі Слобожанщини, Полісся, Поділля, то в них основна діяльність сконцентрована на землеробстві. Дослідники писанкарства не зафіксували зооморфних елементів, натомість у гірського населення Карпат такі символи є і на них звернули увагу і Володимир Шухевич, і Зенон Елиїв, і Давид Гоберман. Так, Михайло Селівачов у своїй монографії “Лексикон української орнаментики” узагальнено розглянув орнаментику як автономну галузь української мистецької культури і зафіксував окремі зооморфні мотиви на писанках. У Карпатах пальму першості в зооморфних мотивах посідає кінь, якого горяни найбільше використовують у господарстві: ним орють землю, возять різні вантажі, а вславлені космацькі весілля на конях викликають подив і захоплення. Коні на космацьких писанках вельми поширені, їх особливо ретельно поширювали на писанках в діаспорі Олена Чупірчук та Явдоха Кушнірчук. Професор із Канади Богдан Медвідський у розвідці “Писанка як традиційне виявлення української культури в Канаді” акцентує, що українські переселенці, виїжджаючи у світ за очі, не забували цієї традиції за океаном. Жінки, які в Україні писали писанки, продовжували цю традицію в нових країнах поселення. Якщо з тварин на писанках найбільше поширений кінь, інколи баранчик чи олень, то на жодній писанці не знаходимо ні свиней, ні корів, ні, навіть кіз. Особливим символом є півень, який є провісником світла і його залюбки писали на яйцях і одна з
Сергій Борис найстаріших мисткинь із США Оксана Лятуринська, і Тарас Городецький із Червонограда та Іван Семчук із Замагори. На писанках Оксани Лятуринської надибуємо і лелек та павичів. Зрештою, Одарка Онищук з Канади відшукала старовинний символ пави і використала його на своїй писанці. Павичів щонайліпше пишуть на своїх писанках Уляна Лінда з Польщі, Олег Кіращук з Коломиї, Тетяна Влененко з Києва… А є ще один птах, зображення якого час від часу подибуємо-то у вишивці, то у кераміці, і лише представниця львівської школи писанкарства Олександра Приведа репродукує його на своїх писанках. Це, безсумнівно, со-
Тетяна Влененко ва. На одній із своїх писанок авторка написала кобзаря, який грає на кобзі під деревом, на якому сидить сова. Сова – символ мудрості, і ця писанка створена за однойменною поезією Ліни Костенко. Писанки Олександри Приведи дуже популярні в Україні і світі, за ними полюють колекціонери та музейники. Виокремлю ще трьох високославних писанкарів, творчість яких треба розглядати окремо. Почнемо з Олега Кіращука, учасника Майдану, який одним із перших пішов на війну захищати Україну від нападу Росії, в одному збоїв був тяжко поранений, має численні нагороди за бойові заслуги і жодної – за писанкарство. Його писанки сьогодні в провідних салонах світу, він проводить майстер-класи з писанкарства і бере активну участь в усіх форумах писанкарів. Зооморфні мотиви на писанках Олега домінують, а серед них коні й олені, жар-птиці і лелеки, які нерідко набувають казкових форм. Два інші писанкарі вже покинули цей світ і мова йтиме про Тараса Городецького із Червонограда та Сергія Бориса з Косова. Тарас Городецький був свого часу членом журі конкурсу дитячої писанки в Івано-Франківську, до його порад усі прислухалися, він пробував створити щось нове та почав писати травлені писанки, використовуючи при цьому сірчану кислоту, отримав саркому, яка і з’їла парубка. Сьогодні Віра Манько видала чудовий альбом про писанкаря, який має назву “Світ у писанках Тараса Городецького”, а в місті Червонограді діє музей-світлиця Тараса Городецького, який створила українська активістка і писанкарка Юлія Бурко. Тарас писав писанки душею і серцем, вони випромінювали тепло і радість, здавалось, на них оживають коники і півники, олені і пташки, які ось-ось поворухнуться. Його писанки в моїй колекції завжди нагадують мені про цього обдарованого талановитого парубка. Сергій Борис, викладач Косівського інституту декоративноприкладного мистецтва, давав волю своїм творчим бажанням, створював цілі композиції та дійові сцени на писанках із зооморфними мотивами. Він добре знав історію свого краю і України, був завзятим у громадському житті, волонтерив, був добрим сім’янином – батьком трьох дітей і несподівано відійшов у засвіти. Продовжувачем його справи залишилась дружина Віра. Вона також звертається до зооморфних мотивів. Орнаментальні зооморфні мотиви в українському писанкарстві відображають певну культуру, історичні традиції, флору і фауну на Гуцульщині, Слобожанщині, Поліссі, Поділлі, Покутті, Лемківщині, Опіллі, Бойківщині. Вони ще мало вивчені, і сподіваємося на нові дослідження, які відкриють для нас багато невідомого та цікавого.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
