Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» сьогодні · “Будити в людських душах енергію нації, нести правду життя до людей”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

Служить Україні та громаді До 75-річчя громадсько-політичного діяча, просвітянина, публіциста і краєзнавця Казимира Яреми

Слово Просвіти, №17–18 за 2021 рік

Незалежність України, проголошену 24 серпня 1991 року, ми досягли завдяки тому, що наша українська нація в усі періоди свого історичного розвитку народжувала і плекала патріотів, які служили рідній землі і своєму народові безкорисливо, без особистої вигоди, завжди відстоювали інтереси громади, скривджених людей, сповідували національну ідею, дбали про розвиток Української Держави, духовність народу, національної культури. Саме таким є Казимир Ярема. Казимир Петрович Ярема народився 8 квітня 1946 року в селі Йосипівка Тернопільського району. Почуті ще в дитинстві розповіді старших односельчан про визвольні змагання ОУН-УПА, читання в шкільні роки забороненої тоді “Історії України” М. Грушевського, пережиті нестатки і бідування у важкі післявоєнні роки сприяли формуванню високої національної свідомості, співчуття до знедолених і скривджених, готовність до боротьби за справедливість. Освіту здобув у Йосипівській восьмирічній школі та Настасівській середній школі. У 1964–1966 роках навчався в Чортківському педучилищі, а в 1973 році закінчив Львівський державний університет ім. І. Франка. За фахом Казимир Ярема вчитель початкових класів і музики, історії і права. Учителював у Рівненській області, в селах Смолянка, Йосипівка, Острів Тернопільського району, майже 20 років був директором школи, ініціював і організував будівництво Острівської середньої школи у 1989–1993 роках без жодної підтримки районної та обласної влади за кошти агрофірми “Поділля” і завдяки авторитетові та підтримці її голови Стефанії Антонівни Тислицької. У 2000–2004 роках Казимир Ярема працював головою Тернопільської обласної правозахисної організації “Спілка власників землі”, сотням селян допоміг отримати земельні та майнові паї. З 2005 по 2007 рік працював провідним фахівцем Територіального центру захисту пенсіонерів та одиноких непрацюючих громадян Тернопільського району, організовував і проводив благодійні акції. Усе своє свідоме життя Казимир Ярема — активний учасник громадських справ. У тоталітарні часи він пропагував українське слово, українську пісню, музику як учасник хорів, драматичних гуртків, духового оркестру, ансамблю народних музик у час навчання в Чорткові та Львові, у селах Лінчин, Смолянка, Йосипівка та Острів. Особливо його громадсько-політична активність зросла в роки відродження України. У 1989 р. він був обраний в с. Острів головою осередку Товариства української мови ім. Т. Шевченка, яке домоглося у 1990 р. перейменування в селі вулиці Леніна на вулицю ім. поета-патріота Василя Ярмуша. Тоді ж у 1989 р. К. Ярема став членом Народного Руху України, брав безпосередню участь у національно-визвольних акціях у Тернополі, багатьох містах і селах краю, їздив на Донбас з агітаційною групою Тернопільщини напередодні Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. Завжди належав до політичних сил, що були в опозиції до кучмізму, режиму Януковича, у 2007 році був членом виборчої комісії у м. Макіївці як представник національно-демократичних сил. Брав активну участь в акціях “Україна без Кучми”, Помаранчевій революції, Революції Гідності, був на Майданах Києва і Тернополя. З 2000 по 2010 рік очолював Тернопільську районну організацію Української Народної партії, з 1994 року член Тернопільського обласного товариства ім. Богдана Лепкого, декілька років є заступником голови товариства і обраний головою жюрі по призначенню і врученню премій “ім. родини Лепких – Сільвестра, Богдана, Левка, Миколи і доктора Романа Смика”, заснованої при товаристві, яка вручається за значний вклад у повернення в Україну імен і творчості родини Лепких та інших видатних українців. У 2001–2002 рр. був заступником начальника Тернопільського районного штабу “Наша Україна”, а в 2006 році – начальником районного штабу УНП. Понад десять років був головою ревізійної комісії Тернопільського обласного об’єднання Всеукраїнського Товариства “Просвіта”, з 2013 року є головою Тернопільського районного відділення Всеукраїнського товариства “Просвіта”, членом ГО “Українська Народна Рада”. За активну участь у громадсько-політичній роботі Казимир Ярема відзначений багатьма грамотами, ювілейними медалями, подяками Тернопільської районної адміністрації та Тернопільської районної ради, грамотою Тернопільської обласної адміністрації до 30-річчя створення Народного Руху України. У 2017 році став одним із перших лауреатом премії ім. родини Лепких, також має інші нагороди. Його статті, замальовки неодноразово друкувалися в пресі. У 2000 році вийшли з друку його перші публіцистично-художні повісті “Володимир Хома (літературний портрет)”, “Життя, мов спалах зорі” (про поета-патріота Василя Ярмуша). Тоді ж він зібрав, упорядкував і видав поетичну збірку творів Василя Ярмуша “Україно моя барвінкова” і збірку пісень на слова Василя Ярмуша “Мелодії, освячені любов’ю”, а також зібрав, упорядкував і сприяв оформленню в Острівській школі кімнати-музею Василя Ярмуша. У 2015 році до 75-річчя з дня народження Василя Ярмуша К. Ярема перевидав збірки творів В. Ярмуша і книжки про нього з доповненням. У 2001 році Казимир Ярема написав і видав біографічні повісті “Три музи Валерія Залізного” і “Душі пісенний цвіт”, а в 2005 році світ побачила книга “Василь Подуфалий. Життя і творчість”, авторами якої є К. Ярема і Б. Кусень. Протягом п’яти років К. П. Ярема зібрав матеріали і написав книжку на 730 сторінок “Кривава боротьба за волю України”, яка вийшла з друку у 2016 році і є енциклопедією героїчної боротьби українців за здобуття незалежної української держави та перевидана у 2019 р. У 2019 р. вийшла з друку його нова книжка “Школа рідна Острівська”. У 2020 році з друку вийшла його книжка “Служив Україні словом”, а у 2021 році – книжка “Родина українських патріотів і добрих господарів”. Готові до друку його книжки “Духовні скарби Острова”, “Моє рідне село Йосипівка”. Він збирає матеріали і пише книгу “Спогади українців, які пережили голодомори”, систематично пише статті на суспільно-політичну тематику в місцевих та всеукраїнських газетах, бере участь в громадському та політичному житті краю, культурно-просвітницьких заходах та акціях протесту простих українців проти корупції і несправедливості. Активний просвітянин. Бажаємо нашому другові доброго здоров’я і творчої снаги. Побратими-лепківці та просвітяни: Б. Кусень, В. Залізний, Е. Мочевус

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин