Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Український шлях · с. 7сторінка оригіналу ↗

НОТАТКИ ПОМІРКОВАНОГО ОПТИМІСТА

Слово Просвіти, №17 за 2005 рік

ПОГЛЯД Нещодавно в одній зі статей про США я написав, що вважаю себе другом цієї країни, чим спровокував напади іронії у різних людей. “Привіт, друг Америки, — щоранку каже один із моїх критиків. — Що тебе в ній зацікавило? Примітивна і тупа країна. В одному Парижі вдесятеро більше того, що варте уваги, не кажучи про всю Європу”. Це, так би мовити, туристський погляд. Поважна пані зітхає: “Так, звичайно… могутня держава. Але ж — хіба ви не розумієте? — вся Америка — то шалені єврейські гроші”. Намагаюся говорити, що шалені гроші є лише безнаціональним еквівалентом шаленої кількості технологій і товарів, які хтось виробляє і споживає. Якщо самих американців не хвилює “єврейський капітал”, то чого б ото нам перейматися їхніми проблемами? Колега по інституту категоричний: “Вони там із жиру казяться. І взагалі — бен Ладен це я!” З нього такий бен Ладен, як із мене Фаня Каплан, але настрої частки української людності він (як і інші мої опоненти) віддзеркалює точно. По суті, йдеться про такі засадничі матерії, як культура, капітал і політика, а вони завжди варті дискусії. Для початку скажу, що під час виступу Президента України в Конґресі США я (вперше за останні 10 років!) не почував сорому ні за нашого найвищого посадовця, ні за державу, ні за себе… Річ не в тім, що — сидячи чи й стоячи — аплодували конґресмени, річ у тім, що аплодував я. Ця подія стрімко відійшла з газетних шпальт, але хочеться вірити, що не в забуття, а в історію. Те, що відбулося, сприймаю особистісно ще й тому, що на правах екскурсанта сюди-туди мандрував приміщенням американського Конґресу, не оминувши й зали для засідань. Уявляєте, пані та панове, таку екскурсію в нашій ВР? МІСЦЕ НА ГЛОБУСІ Економічні й суспільно-політичні кондиції України перебувають на астрономічній відстані від західних стандартів. За нами уважно стежать експерти (економісти, правники й соціологи), а їхні висновки цікавлять не лише політиків, а, насамперед, тих, хто міг би нас кредитувати чи ризикнути на інвестиції. Стежать, зрозуміло, не лише за нами. На графіку бачимо позиції 175 країн (кожна точка — країна) в координатах “верховенство закону — контроль за корупцією” (джерело інформації: (http://www.worldbank.org/wbi/ governance/datasets.htm). Йдеться про експертні бали від –2,5 (“дуже погано”) до +2,5 (“дуже добре”). Нульовий бал є межею між країнами “хорошими” і “поганими”. Україна посідає не найкраще місце навіть серед останніх. Дистанція від нас до США катастрофічна (не кажучи вже про 12 країн, які випереджають саму Америку). А до Іраку й Сомалі (дві точки в жалюгідному куті на перетині координат) нам удвічі ближче, ніж до країн НАТО. А якщо йдеться не про обидві координати, а про показник “контроль за корупцією” (горизонталь), то я і ви, панове, тим сомалійцям рідня. Утім, не лякайтеся, бо корупційне братство об’єднує лише наших та їхніх чиновників. Антикорупційні гасла нової влади матимуть (і вже мають) безліч прихильників, скажімо, серед читачів “Слова Просвіти”, — і купу тихих саботажників чи горластих скоробагатьків, які “таких” газет не читають. На мітингах їх підтримає “біомаса” (перепрошую за дикий термін, але не я його вигадав), яка готова сьогодні стелитися під ноги Ахметкіса чи Шуфриковича з тим оргеастичним захватом, з яким учора стелилася під комуністичних зидента, назвав свою книгу вельми красномовно: “Америка — республіка чи імперія?” Натомість багато політиків і політологів саме в існуванні єдиної світової потуги вбачають гарантію стабільності. Якщо йдеться про теорію, то жодна складна система не буде стабільною, не маючи — як мінімум — двох регуляторів. Таких, скажімо, як два нерви, один з яких прискорює, а інший уповільнює роботу серця. Вашингтон зловживатиме своєю глобальною “єдиністю”, як зловживала б нею і Москва. Але в першому випадку йдеться про державу, яка принаймні для своїх громадян вибудувала ефективну економіку й дієву демократію, а у другому — про православно-бюрократичну імперську гикавку. Українська “двовекторність” — ніщо інше, ніж намагання з лівого боку об’їхати дерево лівою лижею, а з правого боку — правою. Мусимо брати до уваги об’єктивні причини такої акробатики, але не виграємо нічого, навіть заплющивши очі перед тим “деревом”. І тут мусимо повернутися до розмови про НАТО. Чи можна вважати, що стосунки Росії з альянсом тісніші, ніж те, чого домоглися ми? Безумовно, так. Чи переймаються США та їхні союзники порушенням прав людини, несвободою слова і корупцією в Росії? Безумовно, ні. Чи купила Росія цю індульгенцію своєю участю в “Антитерористичному інтернаціоналі”, який ліквідував Талібан і завдав серйозного удару по “Аль-Каїді”? Безумовно, так. Чи продали західні демократії маленьку Чечню за свої глобальні інтенції? Безумовно, так. Америка і НАТО — увійшли в період організаційної, політичної та моральної кризи. Особливі позиції ФРН і Франції щодо військової акції в Іраку є лише одним із віддзеркалень цього — будуть також інші. Але… Років за 5 (а мо’, за 3). Україна (коли — чвалом, коли — рачки) вибереться за межі сірої зони і стане повноправним учасником системи колективної безпеки. мувалися правостороннього руху майже так чітко, як авта на Хрещатику. Інтелекту як здатності до пізнання, узагальнень і абстракції Бог і Дарвін цим симпатичним трудоголікам не дали, але їхній колективний розум як соціально доцільна форма індивідуальної поведінки не викликає сумніву. Зрозуміло, в тих (і лише в тих) межах, які потрібні для виживання та будівництва мурашника. Не мало — але й не забагато. Вважається, що всі коректно сформульовані наукові, інженерні або технологічні ідеї рано чи пізно реалізуються. Це правда (згадаймо Леонардо да Вінчі чи Жюля Верна). Але — реалізуються вони ні рано, ні пізно, а якраз тоді, коли перетнуться передумови їхньої реалізації та суспільне “замовлення” на її наслідки. Стабільність кризового суспільства — загибель. Повільне (еволюційне) виповзання з кризового стану — дорога у Третій Світ. Ефективний вихід із кризи — ривок. Майбутнє нації творять Воля, Інтелект, Мужність, Етика. Інтелектом Бог Україну не обділив, але як набратися мужності і відродити волю? Саме вольовий потенціал (а не держава, яка є лише його організаційним втіленням), саме спільна ідея та спільні цінності можуть забезпечити об’єктивні та суб’єктивні передумови формування, існування і розвитку нації, її колективного розуму. За визначенням Б. Андерсона, нація — це уявна політична спільнота, в якій меншість не знайома з більшістю, проте сукупний образ спільноти живе в уяві кожного. Маємо взяти до уваги деякі лінгвісневизначеною системою цінностей, із наполовину загубленою історичною та культурною пам’яттю, з розмитими поняттями про праведність, правильність і правдивість, — чи може така людина мати вагомий інтелектуальний потенціал, дієвий колективний розум? “Так!” — відповів Майдан. Спільний вектор наших зусиль має продукувати нові поняття й цінності, нову громадянську свідомість, нових акторів на політичній, соціально-економічній і соціокультурній арені. Питоме “євразійство” чинить шалений спротив кожному з трьох напрямків сучасного розвитку світової спільноти, які — попри всі їхні вади — надовго визначатимуть обличчя цивілізації. Це, по-перше, перехід від протистояння до діалогу, партнерства і консенсусу. Це, подруге, глобалізація, міждержавна й міжнаціональна кооперація зусиль і ресурсів. Це, по-третє, створення єдиного інформаційного поля, найкращі (і найгірші) потенції якого уособлює Інтернет. У майбутньому людство матиме не менше проблем, ніж мало їх у минулому, але це мусять бути ІНШІ проблеми, не пов’язані з війнами, голодом чи хворобами. Наша надія — сукупний ро-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин