Мандрівки історією · с. 9сторінка оригіналу ↗
Батурин сьогодні — невелике се# лище в Чернігівській області, за двадцять кілометрів від районного цен# тру Бахмача. Фактично, весь Батурин — один величезний парк. Парк — це все, що залишилося від Гетьманської столиці Лівобережної України.
Слово Просвіти, №17 за 2005 рік
В інтерв’ю російській “Независимой газете” режисер Юрій Іллєнко сказав: “Європа знає Варфоломіївську ніч, коли в Парижі вирізали 400 гугенотів, а про різню в Батурині, столиці Лівобережної України, не знає ніхто. Між тим, за наказом князя Меншикова, коханця Петра Першого, в Батурині знищили 15 тисяч мешканців. Усіх городян, не милуючи навіть немовлят, усіх, повторюю, вирізали. Захисників розіп’яли на хрестах, які прикріпили на плоти і спустили вниз по Сейму”.
ЛАДАНКА ТАК І НЕ ПРИНЕСЛА ЩАСТЯ
Під час розкопок Батурина знайшли скелет молодої жінки. Однією рукою вона притискала дитину, яку зарізали разом із нею, а в іншій руці тримала іконку з образом Божої Матері. Ця іконка сьогодні на реставрації в Батуринському державному історико-культурному заповіднику “Гетьманська столиця”. Архітектор Анатолій Гайдамака, створюючи “Пам’ятник загиблим від царського геноциду батурянам”, використав зображення цієї ладанки як деталь пам’ятника.
ОСТАННІЙ ДЕНЬ УК# РАЇНСЬКИХ ПОМПЕЙ
Дозвольте нагадати передісторію батуринської трагедії. Національно-визвольна війна України за незалежність… закінчилася перемогою Росії і Польщі. Вони поділили Україну між собою. Правобережна Україна, крім Києва, залишилася під владою Польщі, Лівобережжя — в складі Росії. Долю України вирішили, власне, без України. Певну автономію в складі Російської держави мала Гетьманщина. Сюди входила частина сучасної Чернігівщини, Сумщини, Полтавщини, Черкащина, Київ. Спочатку Гетьманщина справді була якоюсь мірою автономною. Наприклад, гетьмана, полковників, генеральну й полкову старшину, місцеве самоуправління тут вибирали демократично. Гетьманщина навіть мала право (втім, так ніколи і не реалізоване) самостійно вступати у міжнародні стосунки. Певною мірою були збережені елементи державності й незалежності, виборені в час Визвольної війни. Але Росія з самого початку не збиралася давати українцям бодай найменший привід говорити про незалежність. Ба, навіть назва “Гетьманщина” офіційно не вживалася. Тільки Малоросія! Іншими словами — частина Росії. Із 1669 року, після підписання Глухівських статей, гетьман узагалі позбавлявся права самостійно ності і власну державу переймали не лише сивого гетьмана України. І така думка могла коштувати голови! Коли цар Петро довідався про те, що гетьман Мазепа перейшов на бік Карла ХII, усвідомив і зрозумів, що це правда, — оскаженів! Але дістати Мазепу, який був уже в гостях у Карла ХII, цар не міг. І тоді свій гнів він спрямував на мешканців Батурина, які зберегли вірність гетьману і відмовилися пустити до міста князя Меншикова. І той добре знав, що Батуринська цитадель неприступна. Тут був великий арсенал, достатньо зброї, аби протриматися кілька місяців. Вистачало провіанту, не було проблем із водою. Фортеця мала потужну гетьманську артилерію, яка, до речі, пізніше допомогла росіянам виграти Полтавську баталію: “сто добрих гармат”, тоді, коли у шведів “на ходу” було тільки чотири гармати — інші не були забезпечені порохом. Не сподіваючись узяти фортецю, Меншиков кілька днів вів переговори, схиляючи захисників на свій бік. Після того, як численні спроби здолати фортецю обманом і підкупом виявилися марними, князь Меншиков почав відводити полки. Батурин намагалися взяти приступом 20 полків! Швидше за все, на цьому все й скінчилося б. Наближалися шведи. Коли Меншиков відійшов уже далеченько від Батурина, його наздогнав козацьми: захопити місто зненацька, зсередини, чого, звичайно, в Батурині не чекали. “Батурин повинен повторити долю Трої, Ніневії і Карфагена, — сказав князь Меншиков. — На кожній вербі над Сеймом висітимуть трупи мешканців Батурина!” — Три дні і три ночі Сеймом пливли плоти з повішеними і розіп’ятими на хрестах захисниками Батурина, — розповідає провідний фахівець Батуринського державного історико-культурного заповідника “Гетьманська столиця” Катерина Парфененко. — Козацьку старшину не тільки розіп’яли, катуючи, їм зняли скальпи. “Висіли, наче в червоних шапках”, — писав у романі “Батурин” український письменник Богдан Лепкий. Гармашів прив’язували до
Пам’ятник жертвам трагедії ли дітей, нажаханих полум’ям і смертю батьків, і живими кидали у вогонь…
ІСТОРІЯ ПІШЛА ІНШИМ ШЛЯХОМ…
— Сьогодні дослідники говорять про те, що в Батурині загинуло не менше, ніж 21 тисяча людей, — розповідає Катерина Парфененко. — В одну ніч було знищено місто європейського зразка! Загинули численні культурні цінності. В Мазепи була величезна бібліотека. Про неї згадував Жан де Валюс, котрий гостював у Мазепи. Француз розповідав, що в палаці Мазепи були рідкісні книги латиною та французькою, адже гетьман був надзвичайно освіченою людиною, знав вісім європейських мов. У Мазепи була велика колекція старовинної зброї, яку теж знищили. В місті вціліла ОД- НА будівля. Бо вона належала князю Кочубею. Кочубей, як відомо, намагався попередити Петра про плани Мазепи перейти на бік Карла ХII. Але цар не повірив, а сам Кочубей наклав головою. Як могла скластися доля квітучого міста, якби фортуна була до Батурина милостивішою? Для порятунку Батурина не вистачило лічених годин! Шведські війська разом із загоном гетьмана Мазепи стояли вже біля Десни. У ніч на 2 листопада, знаючи про неприступність Батурина і не сподіваючись на те, що Меншиков зможе взяти місто, Пет-
Тобто, вранці війська Меншикова повинні були зняти облогу Батурина! Якби фортеця опинилася в руках Мазепи та Карла, Північна війна закінчилася б зовсім по-іншому. Можливо, і Полтавської битви не було б. Можливо, саме в ті часи
Україна отримала б справжню незалежність, як хотів того Мазепа. Але, на жаль, цього не сталося. Доля відвернулася від України. Історія пішла іншим шляхом…
ГЕТЬМАНСЬКА СТОЛИЦЯ ВЧОРА Й СЬОГОДНІ
Розповідає селищний голова Михайло Іващенко: — Сказати про те, що згадка про батуринську трагедію сотні років замовчувалася, — не сказати нічого. Словом не можна було обмовитися! Згадка імені Мазепи могла людині дорого коштувати. Але правди не замовчати! Були люди, які
“Руїни Батурина”. Малюнок Т. Шевченка
z
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
