Про-читання · с. 16сторінка оригіналу ↗
«ЛЮБИТИ — ЦЕ ЗАВЖДИ ЗГОРАТИ»
Слово Просвіти, №17 за 2005 рік
НАСОЛОДА КНИГОЮ
Віллі БРЕЙНГОЛЬСТ. Як я живий і здоровий з’явився на світ. — Львів: Свічадо, 2004, 116 с. (о). Дотепний монолог немовляти у виконанні данського популяризатора знань про здоровий спосіб життя Віллі Брейнгольста, який принесе чимало задоволення майбутнім батькам. Крім того, заспокоїть вагітних жінок і допоможе їм не реагувати на “поради”, які так щедро роздають охочі. Якщо ви вже
Фото О. Цецури встигли запропонувати “гарне, зручне, мале, затишне, однокімнатне, з усіма вигодами житло, з окремим входом і виходом (…) для найму терміном на 9 місяців спокійному мешканцеві”, то доведеться прислухатися до нього.
Мар’яна САВКА. Марі# анна КІЯНОВСЬКА. Ко# хання і війна. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2002, 60 с. (о). “Їхня книга наповнена безліччю фантастичних речей і предметів, які ні з чим не можна сплутати і які просто зобов’язані були тут з’явитися”, — написав у передмові до цієї книги Сергій Жадан. Їхня поезія наповнена війною й коханням, запахом і смаком губ, теплом рук, прохолодою поглядів. “Ми надто злі і надто нетерплячі / Рибалки слів (який прозорий ятір!). / Мовчу до тебе, як дитина плаче, / Щоразу озираючись на матір” (М. Кіяновська). “Просто так сталося, просто між сном і війною / Просто відчув її, просто побачив спиною: / Дівчинка-підліток, стрижені чорні пасма…” (М. Савка). Поезія — відкриття. Відчинені двері для читача. Заходьте. Фредерік БЕГБЕДЕ. 1,499 Є. — Харків: Фоліо, 2004, 255 с.(п). Найкращі твори світової літератури, видані харків’янами в серії “Літерату-
z
ра”, хочеться мати у своїй бібліотеці кожному цінителю якісного читва. Уельбек, Зюзкінд, а тепер і Бегбеде зі своїми “99 франками” — конвертованими в євро. Динаміка й захоплюючий сюжет. Для тих, хто прагне знайти своє місце у світі. Для тих, хто вже переконався, що гроші — це ще не все. Украдена перемога: Хроніка мукачівської епо-
Петро СОРОКА, член міжнародного ПЕН-клубу, м. Тернопіль пеї. — Мукачеве: Карпатська вежа, 2004, 200 с. (о). Без коментарів. Хіба що ви — іноземець. Те, що було в цьому місті, знають усі. Чи знають? Мукачеве очима тих, хто там живе і працює. Погляд ізсередини. Чи, може, крик?
z
Марія КРИШТОПА
Засновник: Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка Реєстраційне свідоцтво КВ № 4066 від 02.03.2000 р.
Ш е ф – р е д а к т о р Павло МОВЧАН
Го л о в н и й р е д а к т о р Любов ГОЛОТА
Р е д к о л е г і я Любов ГОЛОТА Ярема ГОЯН Павло МОВЧАН Анатолій ПОГРІБНИЙ Олександр ПОНОМАРІВ Іван ЮЩУК
Перший заступник головного редактора,
відділ соціальної тематики
Євген ҐОЛИБАРД 229-49-47 (тел/факс)
Заступник головного редактора, відділ політики
Олександр СОЛОНЕЦЬ 229-49-47
Заступник головного редактора з виробничих питань
Наталія СКРИННИК 228-01-30 (тел/факс)
Відповідальний секретар
Ірина ШЕВЧУК 228-63-69
Літературний редактор
Олександра ТКАЧ 462-05-57
Відділ культури
Катерина ТАРЧЕВСЬКА 462-05-57
Відділ літератури
Марія КРИШТОПА 462-05-57
Відділ коректури
Тетяна МИХАЙЛЕНКО Ірина СТЕЛЬМАХ 228-63-69
Комп’ютерна верстка
Ірина ШЕВЧУК Оксана ПЕТРИЧЕНКО 228-63-69.
А д р е с а р е д а к ц і ї : вул. Хрещатик, 10-Б, м. Київ, 01001
E-mail: slovo_prosvity@ukr.net
http:// slovo.prosvita.com.ua
І н д е к с г а з е т и “Слово Просвіти” — 30617
Видрукувано з готових фотоформ на комбінаті “Преса України” у середу. Зам № 3301217
Загальний наклад — 34800
Листування з читачами — тільки на сторінках газети.
Відповідальність за достовірність інформації несуть автори.
Редакція залишає за собою право редагування та скорочення текстів.
При використанні наших публікацій посилання на “Слово Просвіти” обов’язкове.
Передплатна ціна, враховуючи поштові послуги: на місяць — 3,29 грн. на 3 місяці — 9,59 грн. на півроку — 19,18 грн.
дості здебільшого переважають гра, епатаж, бажання шокувати й полоскотати нерви читачам та іншим літераторам. Слушно зауважив відомий французький письменник А. Моруа, що найбільші шедеври світової літератури створили люди старшого віку десь після шістдесяти. Звісно, одні розквітають раніше, інші — пізніше, тут шукати якоїсь закономірності важко, бо все, врештірешт, вирішує талант. Талант — це крила. Є крила — і ти злітаєш. Немає, то лиш марно махаєш руками... Кажуть: талант — це 99 % праці. Це так і не так! Якщо немає крил, то скільки б не махав руками, як би не обливався потом, нічого не вийде — не злетиш. У збірці “Дотик безсмертника” розлито щедре сяйво люблячої, співчутливої і тонкої душі. У кращих пейзажних віршах поетеса ніби не описує, а малює словами, створює вірші-доторки, вірші-натяки, як старі японські майстри, що працювали на випередженні думки. Вітер бавиться березовим листям — Шерхіт на віконному склі. Осінь заглядає в кімнату — Жовкне душа... Не випадково ця збірка проілюстрована роботами художниці Тетяни Хоменко. Її замальовки і картини майстерно й гармонійно доповнюють поетичний світ Тамари Севернюк, налаштовують нас на глибше прочитання і щемливіше сприйняття, хоча можуть також сприйматися як цілком самодостатні твори, в яких звучить своя музика. “Дотик безсмертника” має незвичну структуру, бо, окрім поезій, тут вміщено есе письменниці й щоденникові записи. Перед нами постають “долі, якими так нас вразив світ, життєві драми, у котрих переплелися намарність надій та немарність віри. Саме в них — той дотик безсмертника, без якого всі наші прагнення — ілюзія, всі наші бажання — попіл на ватрі буття” (за Оленою Логвиненко). В іменах це відбито так: Тарас Шевченко, Карл Брюлов, Ференц Ліст, Е. Ґриґ, С. Єсенін, Ірина Вільде, Володимир Івасюк... Естетично підготовлений читач матиме чимало насолоди, гортаючи сторінки цієї прози, і, безперечно, повертатиметься до них знову й знову.
Неокласичний напрямок у поезії гідно репрезентований такими іменами, як Ліна Костенко, Люда Литвинчук, Тамара Журба, Люба Проць, Ольга Кушнір (свідомо називаю тільки жіночі імена)... Найбільш яскравими представницями протилежного шляху стали Емма Андієвська, Патриція Калина, Анна Біла, Маріанна Кіяновська, Мар’яна Савка, Наталка Білоцерківець, Людмила Таран... Зрозуміло, цей ряд можна продовжувати ще довго. Щоправда, сьогодні все важче визначити, так би мовити, “чистих” традиційників і модерністів, талановиті поети — це завжди густа амальгама різних стильових течій і уподобань. Але те, що домінує в поетиці того чи іншого поета, видно одразу і, що називається, неозброєним оком. У Тамари Севернюк домінує письмо світле й прозоро-ясне, вона — людина з багатим життєвим досвідом і їй є що сказати читачеві. Формальні пошуки й карколомні штукарства вона залишає молодим. Бо що ж форма? Форма і є форма: можна налити в неї добротного вина, а можна — кислого квасу (за В. Шукшиним). Вона знає також, що найбільшим новатором можна стати саме в традиційних формах, і її поезії пахнуть терпким і добротним, вистояним на густому меду козацьким вином. А ще в них хвилююча напруга почуттів, краса людських взаємин, од якої на душі стає світліше й радісніше. У традиційному мистецтві не заховаєшся, як, скажімо, в модерному. Тут усе на видноті, кожне слово і навіть титла висвічують твою майстерність, уміння, рівень освіченості, зрештою — твою душу. Так довго тягнулась-трималася сутінь імлиста, Так пестило шлях променисте закличчя мети... Як добре, що ми дожили до зеленого листу, Без трему пройшовши палаючі пастки-мости. ...Русалки у водах збирають мелодій намистя, І хвиля читає піску річкового листи... Як добре, що ми дожили до зеленого листя, І наші дерева іще не пішли на хрести... Т. Севернюк непохитно вірить у силу добра, і це — її свідомий, добре обдуманий вибір, позиція, що стає долею. ...Не згуби себе в темряві ночі, Дослухайсь лопотіння вітрил. Тануть в ньому липкі поторочі
Переживаємо час, коли особливо чітко окресли# лися два напрямки розвитку сучасної поезії — нео# класичний і неомодерний. Якщо для першого харак# терні прозорість і зрозумілість вислову, межова простота і сповідальність, то для другого — алогіч# ність, ускладнена асоціативність, густа метафорич# ність. Обидва напрямки в українській літературі ма# ють своїх яскравих представників і щирих пошану# вальників.
І ворушаться зародки крил. О, як світяться паростки клину У небесній медовій імлі, Де зоря напуває калину, В Україну летять журавлі. Поетичний світ поетеси трагічний за своєю внутрішньою сутністю, у ньому багато болю, тривог, страждань. Але цей світ не темний, не похмурий, не песимістичний. Усупереч долі лірична героїня виборює своє щастя на землі, вміє радіти кожному новому дневі, подивовуватися красотами світу, незмінно відкривати щось нове й несподіване. І хоча “на кожне світло є своя пітьма, на кожен глас знаходиться пустеля”, також “на кожну тьму знайдеться промінець, на скорбну вічність — усмішка хвилини”. Лірична героїня “Дотику безсмертника” уявляється мені внутрішньо сильною і красивою жінкою, що тендітною рукою міцно тримається за промінь сонця і прив’язана до цього світу павутинкою бабиного літа. Міцність тої павутинки залежить від волі людини і може бути сильнішою за всі ланцюги і шпагати. Ти чуєш чийсь приціл у спину, Хоч тільки усмішки в лице... Нема життя, як і загину, І не прорвати це кільце.
Письмо Тамари Севернюк приваблює простотою, щирістю, довірчою інтонацією. Усе в неї на рівні серця, все пропущено крізь душу, все перевіряється здатністю співпереживати і любити. Я вірю, що в такої поезії завжди знайдеться читач, який тулитиме її до серця і перейматиметься тими болями і радощами, що ними живе авторка. І хоча сьогодні такій поезії нелегко пробивати собі дорогу, бо її намагаються заглушити несамовиті голоси модерних письмаків, вона вічна, як вічне небо над нами, спів жайворонка над пшеничними плесами, шепіт вітру у верболозах... Коли людина щира, у неї завжди з’являються власні інтонації, свій голос, свій стиль, бо стиль, як сказав класик, — це людина. Бути людиною, залишатися людиною — це головне й визначальне для Тамари Севернюк. Людина не повинна Починати своє життя На колінах... Аби згодом Проливати кров За те, Щоб встати з колін... Усе частіше ловлю себе на думці, що мене цікавить письмо тільки досвідчених, збагачених життєвою мудрістю письменників. У моло-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
