Події, факти, коментарі · с. 2сторінка оригіналу ↗
ДОЛАР УПАВ, ПОСІЯВ
Слово Просвіти, №17 за 2005 рік
ФІНАНСИ
Минулого тижня в Україні вкрай зіпсувалася погода — у прямому і в переносному сенсі. У прямому — природа “підсунула” похолодання: посеред весни раптом випав сніг на голову. У переносному — несподіванку “підкинув” Національний банк: як сніг на голову, нагрянула різка ревальвація гривні. У четвер, 21 квітня, Нацбанк підняв курс гривні щодо долара на 6 %: якщо до цього 1 долар прирівнювався до 5,3 грн., то після ревальвації — вже до 5,0 грн. Такий крок для багатьох виявився несподіваним. Хоча як улітку за паркістю атмосфери відчувається наближення грози, так у суспільному житті за станом споживчого ринку, де ціни вперто повзли вгору, а курс гривні штучно утримувався стабільним, вловлювалася неблагополучність, яка обов’язково, — чи тепер, чи в четвер, — мала прорвати. Як бачимо, це не забарилося. Настільки — що навіть міністр економіки Терьохін не міг приховати розгубленості перед телекамерою. А депутати наполягли вже другодні, у терміновому порядку, як кажуть, по гарячих слідах, заслухати пояснення голови Нацбанку Стельмаха та міністра фінансів Пинзеника. Обидва доводили — і досить переконливо, — що такий крок не чиясь забаганка, а об’єктивна вимога економічних законів. Аргументи: в затвердженому Верховною Радою бюджетному законі всі розрахунки робилися, саме виходячи з курсу 5,1 грн. за 1 долар; зміцнення національної грошової одиниці допоможе знизити ціни на споживчі товари й таким чином подолати інфляцію; зрештою, Нацбанк не може постійно викуповувати надлишок доларової маси, щоб не дестабілізувати ситуації, і цим зміцнювати валюту іншої держави й підривати власну. У всьому цьому є своя логіка, однак те, що й голова банку, й міністр на сесії, а Юлія Тимошенко по телебаченню в унісон запевняли, яке це велике благо — зміцнення гривні, викликало припущення, що акція була або проведена Нацбанком спільно з кількома утаємниченими урядовцями, або Нацбанком під тиском урядовців. Причому — поспіхом: навіть Рада Нацбанку цього питання не обговорювала. Ана сесії депутати відкрито закинули Пинзенику, що то — його ініціатива. Однак суть не стільки в тому, чия це була ідея, скільки в тому, які причини її викликали до життя та хто від цього виграв. До самої ідеї зміцнення національної валюти претензій бути не може — це в інтересах України й українського народу. Але при цьому важливі три моменти:
ПРИЗНАЧЕННЯ
Такий результат роботи сьомої сесії ВР АРК. Депутати прийняли відставку С. Куницина після його виступу, в якому він наголосив, що в цьому своєму рішенні “керується тим, що в країні сформувалася нова влада”. Вона взяла на себе величезні зобов’язання за проведення подальших демократичних перетворень. На порядку денному — проведення широкомасштабної реформи політичної системи, адміністративної й територіальної реформ. Реалізація цих завдань неможлива в умовах протистояння, взаємних погроз і звинувачень між центром і реґіоном. Їхньою гарантією є тільки діалог і співробітництво, — зазначив С. Куницин. Запевнив, що готовий зробити свій внесок у створення умов для такого співробітництва між новою владою й реґіональними елітами. Свою заяву про звільнення
1) досягати мети слід, керуючись економічними законами, а не сьогочасною доцільністю; 2) робити це треба поступово, оскільки різкі стрибки валютних курсів у будь-який бік, як правило, спричиняють негативні результати; 3) тільки прозорість у такій важливій справі зробить її зрозумілою, а зміни прогнозованими, що допоможе уникнути можливої паніки. На жаль, усі ці три фактори більшою чи меншою мірою були порушені. Зміна курсової політики відбулася без належного врахування закономірностей ринкової економіки, несподівано й не прозоро. Перші наслідки — сум’яття в суспільстві, а віддалені можуть обернутися зовсім протилежним тому, чого передбачалося досягти. Внутрішнє зміцнення гривні, якщо не брати до уваги купки мільйонерів-нуворишів, ударило, насамперед, по експортерах продукції (а це переважно галузі важкої та металургійної промисловості), оскільки ця продукція стане дорожчою і менш конкурентною на зовнішньому ринку. В результаті матимемо втрати доходів у виробників і зменшення надходжень до бюджету. Другим, хто зазнає збитків, буде середній клас, який тільки-но почав формуватися. Це, здебільшого, представники малого та середнього бізнесу й ті громадяни, які завдяки жорсткій економії зуміли заощадити якусь дещицю і для надійності конвертували її в “зелені”, на які зорієнтована й наша економіка, і вироблена за часи незалежності загальна звичка людей. Чи хто тримав гроші на депозитних рахунках, хто повірив у надійність вітчизняної банкової системи, чи в скляних банках, будучи Хомою невіруючим, — всіх, одним розчерком пера, вже сьогодні зробили на 6 відсотків біднішими. Третя група потерпілих — ті українці, які поневіряються по закордонних заробітках і политу потом валюту переправляють на батьківщину, щоб утримувати свої родини (за деякими підрахунками це становить 10 % від валового внутрішнього продукту країни), а також ті громадяни, які мають доларові зарплатні на теренах України. Можна тільки уявити, якою буде загальна втрачена ними сума!
Не викликає сумніву, що в ревальвації зацікавлена, передусім, нова влада в особі уряду, яка прагне якомога швидше з огляду на наступні парламентські вибори відчутно поліпшити, як і було обіцяно, доброжиток людей. Для цього й використана ревальвація гривні як реальний і цілком досяжний засіб для поповнення бюджету та зупинення інфляції. Розрахунок простий — мати значний виграш на імпорті, який буде відчутно здешевлений. Отже, за ідеєю, у виграші має бути найбідніше населення — переважно пенсіонери та мало-
Фото Ганни Оборської забезпечені. Але в реальності здешевлення імпорту, насамперед, вдарить по українському виробнику, якому важко буде конкурувати з дешевшою імпортною продукцією. Водночас сумнівно, що перекупники, по-перше, захочуть знизити роздрібні ціни, до яких, власне, вже звик загал як до прикрої необхідності; по-друге, навряд чи пенсіонери й малоімущі притьмом побіжать купувати імпортні промислові товари, коли щоденною їхньою турботою і головним болем є проблема прогодування та сплата комунально-транспортних послуг. Кредит довіри населення до нової влади досить високий. Уряд зацікавлений якщо не збільшити його, то хоча б утримати нинішній рівень. На жаль, це не так просто через лиху спадщину, яка дісталася від попереднього режиму, — 33 мільярди грн. дефіциту, тотальне
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
