Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · с. 3сторінка оригіналу ↗

САМІТ ГУУАМ І СЕПАРАТИЗМ

Слово Просвіти, №17 за 2005 рік

ГЕОПОЛІТИКА Саміт ГУУАМ, що відбувся в Кишиневі минулої п’ятниці, залишив у багатьох змішані почуття. З одного боку, начебто закладено міцні підвалини для подальшої ефективної взаємодії держав-учасниць (принаймні тих чотирьох, чиї президенти взяли безпосередню участь у цьому заході) в таких важливих сферах, як економічна співпраця, включно зі створенням зони вільної торгівлі, між державами ГУУАМ; використання транзитного потенціалу, тобто забезпечення надійного транспортування енергоносіїв від Каспійського реґіону до європейських енергетичних ринків; спільні зусилля у напрямку євроінтеграції; співпраця в гуманітарних галузях, зокрема освіти, культури, туризму, спорту тощо. Очікувався прорив у подоланні сепаратистських конфліктів, що й досі створюють серйозні загрози реґіональній стабільності й безпеці та перешкоджають демократичному розвиткові країн-членів ГУУАМ. Йдеться про Карбахський (вірмено-азербайджанський), південноосетинський та абхазький (на території Грузії) і, насамперед, — Придністровський (між Республікою Молдова (РМ) та самопроголошеною Придністровською Молдавською Республікою (ПМР)) конфлікти. З усіх чотирьох так званих “заморожених” конфліктів останній має найвищі шанси на позитивне розв’язання завдяки чинникам, що відрізняють його від інших. По-перше, цей конфлікт не має етнічного забарвлення, бо на території Придністров’я проживають такі самі етнічні групи, що й у решті Молдови (найбільша з них — молдовани складають близько 40 % населення, українці — 32 %, росіяни — КОНФЛІКТ З 14 квітня 2005 року представники “Форуму порятунку Києва”, а також інших громадських організацій пікетують столичну міськдержадміністрацію, а в деяких випадках навіть блокують її роботу. Громадськість вимагає відставки мера Олександра Омельченка, а також інших представників місцевої влади, які, на думку пікетників, проводять неефективну земельну політику в місті. Зокрема йдеться про корупцію і порушення законодавства при виділенні землі під різні будівельні проекти. Вже протягом тривалого часу мешканці Києва блокують будівництво близько 70 об’єктів у місті, а також пікетують столичну мерію, вимагаючи скасувати рішення місцевої влади про виділення землі під забудову. Наслідком цього стало рішення міськради про створення комісії, що розглядатиме всі конфліктні ситуації. Однак це не задовольнило протестантів, які стверджують, що міська влада своєю земельною політикою створила “житлову прірву ХТО Є ХТО Нічого, крім подиву та обурення, дії донецького губернатора Вадима Чупруна не викликають. Особливо це стосується кадрової політики. Призначення заступником голови облдержадміністрації Бориса Адамова свідчить лише про одне: в Україні з’явилася незалежна “Донбаcівська республіка”. Губернатор Вадим Чупрун із дня на день може подати заяву про вступ до Партії реґіонів. Та навіть без того друг Туркменбаші зробив для сепаратистів немалу послугу, коли своїм заступником призначив одного з лідерів обласних “реґіоналів” Бориса Адамова, який довгий час керував Ворошилівським районом Донецька, де знаходиться й центр міста з усіма адміністративними установами області. Під час його “правління” 24 %). По-друге, ПМР межує тільки з Україною і не має, на відміну від Абхазії та Південної Осетії, спільного кордону з Росією, що суттєво зменшує актуальність загрози приєднання сепаратистських територій до Російської Федерації. Україна оголосила намір представити на саміті ГУУАМ власний план урегулювання Придністровського конфлікту. Але від самого початку ці наміри викликали більше питань, аніж позитивних відгуків, насамперед, тому, що вони розроблялися в режимі цілковитої секретності невідомо ким. Тому не дивно, що оприлюднений нарешті “секретний” український план викликав хвилю невдоволення громадськості Молдови й певне розчарування глав держав — учасників і спостерігачів саміту ГУУАМ. Хоча в ході саміту було зазначено, що це ще не сам план, а тільки головні принципи, на яких він має базуватися, — тепер уже відкриті для обговорення й узгодження всіма зацікавленими сторонами, — поруч із тим, прозвучала й заява, що остаточний план Україна представить через три тижні. Перші “два кроки” полягають у тому, що Україна пропонує адміністрації Придністров’я створити необхідні умови для розвитку в реґіоні демократії, громадянського суспільства та багатопартійної системи реґіонального і загальнодержавного рівня. Далі пропонується найближчим часом провести вільні й демократичні вибори до Верховної Ради Придністров’я як представницького органу цього реґіону Республіки Молдова. Третім кроком є заклик до ЄС, ОБСЄ, Росії, США та інших демократичних країн забезпечити, разом із Україною, контроль за проведенням вільних та демократичних виборів у Верховну Раду Придністров’я. Питання — що це означає з огляду на реалії зміцнілого сепаратистського режиму ПМР, який спирається і на власну армію та інші силові структури, і на все ще не виведені з території Придністров’я збройні сили РФ? До цього треба додати, що текст запропонованих Україною “семи кроків” дещо відмінний від усної презентації цього документа Президентом Віктором Ющенком (згідно з повідомленнями ЗМІ, цей план був попередньо обговорений і узгоджений із президентом Румунії Трояном Бесеску). Так, у своєму виступі Президент України наголосив на тому, що “цей план буде сформований на базі європейських стандартів і Конституції Молдови”. Якщо вважати цю фразу (відсутньою в опублікованому тексті) ключовою, то нелеґітимний Фото Ганни Оборської уряд і адміністрація Придністров’я не можуть вважатися повноцінним суб’єктом переговорного процесу. Ухвалена на саміті спільна Декларація обіцяє значно рішучішу й послідовнішу боротьбу з сепаратистськими анклавами країн ГУУАМ, ніж то випливає з українських пропозицій. Наприклад, одне з принципових положень Декларації підкреслює важливість рішень Стамбульського саміту ОБСЄ щодо виведення російських військових та вивезення російської зброї з території Молдови та Грузії, і закликає всі країни-члени ОБСЄ максимально сприяти виконанню зобов’язань Росії згідно з цими рішеннями. Нічого подібного в українських пропозиціях не знаходимо. Ці та низка інших суперечностей дозволяють припустити, що керівництво України ще не виробило єдиних уявлень щодо шляхів і механізмів розв’язання Придністровського конфлікту. За таких обставин брак обіцяної “прозорої й відкритої” публічної політики у питанні, що має велике значення не тільки з точки зору іміджу й престижу нашої держави, ай безпосередньо для багатьох наших громадян та суспільних інститутів, загрожує самій можливості виконання Україною ролі справжнього реґіонального лідера, що користується авторитетом та повагою інших, у чомусь слабших, партнерів. А підрив довіри до нової української влади створює перешкоду на шляху до спільної мети — прискореного процесу інтеграції в європейські та євроатлантичні структури. z Наталя БЕЛІЦЕР, Інститут демократії ім. Пилипа Орлика нізацій. Наслідком цього є хаотична відміна або ж призупинення Київрадою власних рішень у порушення багатьох норм чинного законодавства, нанесення мільйонних збитків компаніям-інвесторам, а також громадянам, що вклали заощадження в купівлю ще не побудованих квартир. За такої ситуації страждає не лише бюджет держави та міста, а й пересічні громадяни через штучне зростання ціни на житло на первинному й вторинному ринках. Інвестиційний клімат погіршується через неефективні, непослідовні дії міської влади. Загострюється проблема браку житлової площі для переселення людей з аварійних та старих будинків, час експлуатації яких вийшов. Ми не можемо зупинити процеси інвестування та урбанізації, встановлювати мораторії. Це шлях у нікуди. Ми повинні навчитися жити по-новому, коли питання вирішуються не через хабарі, а через узгодження інтересів, у першу чергу, з громадою”. z Олександр СОЛОНЕЦЬ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин