Без мови немає нації! · slovoprosvity.com.ua · с. 1сторінка оригіналу ↗
КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 17 (394), 26 квітня — 2 травня 2007
Слово Просвіти, №17 за 2007 рік
Фото Олександра Литвиненка
КУДИ ЙДЕМО?
Наталка ПОКЛАД, письменниця
Багато подорожуючи світом і маючи з тих подорожей цікаві спостереження, добродій Сергійчук із Канади якось розповів про деякі з них. Зокрема про ось таке: приїжджаючи чи то в Іспанію, чи то в Італію або Францію і за кухлем пива розмовляючи з місцевими людьми про їхню землю, їхню країну та допитуючись у них — мовляв, яка вона, ваша батьківщина? Як пізнати її чужинцеві? — завжди чув захоплене: “О, це дивовижна земля! Це найкраща країна світу!..” (відповідно чи то Іспанія, чи то Італія або Франція). Коли ж приїхав до нас в Україну і став так само розпитувати українців про їхню батьківщину, то несподівано почув: “Це проклята країна! Божа кара, що ми в ній народились…” Дві різні оцінки людьми своїх вітчизн, два абсолютно різні рівні національного самоусвідомлення… Тоді, на початку 90-х, багатьом із нас романтично-оптимістично гадалося, що вже сам статус незалежності нашої держави кардинально змінить психологію її громадян, а молоді покоління, напоєні повітрям свободи, будуть зростати вільними людьми і обов’язково — патріотами своєї землі. Ми не знали-забули застереження Миколи Міхновського: “Оптимізм — великий ворог серйозних завдань”. Тепер можемо з прикрістю констатувати: маючи державну символіку і, як заклинання, всюди голослівно виголошуючи: “нація відроджується”, “нація пробуджується”, “нація воскресає” тощо, ми за 16 років так і не зуміли створити модерної державницької ідеології — як концепції поступу, не маємо української національної освіти, що відповідала б завданням і характеру розвитку України як суверенної держави (ця освіта починалася, проте її
УСЕ ВИРІШИТЬ ВИБОРЕЦЬ
ЖИТТЯ ПІД ЗОРЕЮ ПОЛИН
МОЇ БАТЬКИ — ВОРОГИ НАРОДУ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
