“В єдності сила... Силою цією хотілося б бачити всі Товариства “Просвіти”. Микола Аркас · с. 6сторінка оригіналу ↗
«ПРОСВІТА»
Слово Просвіти, №17 за 2007 рік
Олександра МЕНТЕЛЬ, член Національної спілки журналістів України
25 лютого 1907 року відбулися перші організаційні збори Миколаївської “Просвіти”. Тоді ж ініціатор її створення і перший голова Микола Аркас (автор опери “Катерина” та книги “Історія України-Русі”) оприлюднив Статут (затверджений 16.02.1907 р.) і повідомив на широкий загал, що “Товариство має на меті допомогти розвоєві Української культури і першим чином просвіті українського народу його рідною мовою, працюючи в Миколаєві”. Наприкінці 1907 року Миколаївська “Просвіта” налічувала близько 180 членів. Усі наступні 100 років “Просвіта” на Миколаївщині була оплотом українства, пропагуючи українську мову та культуру, підносячи національну свідомість українців. Вірними цій головній ідеї просвітяни залишаються і нині. “Минуло сто років, та як тоді, так і тепер перед просвітянами стоять одні й ті самі актуальні завдання, одні й ті самі важливі проблеми: утвердження нашого слова у нашій державі, — наголосила у своїй доповіді на урочистих зборах із нагоди 100-річчя Миколаївської “Просвіти” голова товариства Надія Миколаївна Огренич. — І хоч нині наше Товариство налічує близько 11 тисяч просвітян, але як століття тому, коли наші шляхетні попередники лише могли мріяти про суверенну державу, так і тепер — коли проголошено державність української мови Основним Законом — Конституцією України, — особливих симпатій до “Просвіти” не маємо. Багато нині галушкових патріотів, та мало щирих українців”. Надія Миколаївна детально проаналізувала основні віхи діяльності товариства за минуле століття. За незалежної України першим головою товариства став миколаївський поет В. П. Бойченко, його співголовою В. П. Сліпець. Ім’я Василя Павловича Сліпця — людини високоінтелігентної, великого патріота і громадянина, прийде час, буде вписано золотими літерами в історію боротьби за становлення суверенної Української держави.
“Просвіта”! Великодній дзвін українства. Своїм набатом саме вона розсіювала у Вітчизні “мраки тьмаві” чужоземного займанства, кликала тих, хто “живий, в кого думка повстала”, до праці — невтомної, наполегливої, до будівництва власного Українського храму — Держави. Саме за це її любив і любить народ і так люто ненавиділи і ненавидять вороги — явні і скриті”. Володимир Герман, упорядник книги “Просвіта”: історія та сучасність (1868—1998)”
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
