Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Він мріяв написати книгу “Українське небо”. Він був людиною неба”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

ПАМ’ЯТЬ

Слово Просвіти, №17 за 2007 рік

Людмила ДЕХТЯРЬОВА Виступами ансамблю “Веснянка” Володимир Минович прикрасив чимало народних свят. Нинішній Великдень святкували без нього. Натомість поминали, щиросердно співчуваючи його великій чудовій родині. Втрата для національної культури, вищої школи й науки, для виробничої геології. Маємо віддати шану. У пам’яті друзів-колег залишилася надзвичайна допитливість і працьовитість В. Нероденка-студента. Це одразу привернуло увагу викладачів геологічного факультету Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. А його яскрава сценічна обдарованість привабила керівників самодіяльності. Тому вже з першого курсу насичене студентське життя Володимира стрімко рухалося двома річищами. З одного боку, видатний учений, професор М. М. Клюшников залучив його до наукової роботи на кафедрі, як виявилося — на все подальше життя. Навіть коли минулого року вже почала знесилювати підступна хвороба, доцент В. М. Нероденко продовжував читати лекції. За ними стояв величезний геологічний досвід, набутий у маршрутах. Стежки й провалля Мангишлаку, Копетдагу, Кавказу, Карпат. Прекрасні, хоча й підступні Кримські гори знав, наче власний дачний курінець, який ліпив власноруч роками у вільні дні, яких майже не мав. Він зібрав і опрацював велику палеонтологічну колекцію. Працюючи поруч із ним, охоплювало відчуття, що скам’янілі белемніти самі рухалися до чутливих рук дослідника. Цих “чортових пальців” налічено до 50 тисяч, і аналогів такій неймовірній колекції z УКРАЇНА І САНСКРИТ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин