“Архімандрит Агапіт охарактеризував мене як бунтівника...” · с. 6сторінка оригіналу ↗
ПОСТАТІ
Слово Просвіти, №17 за 2008 рік
ДО 130-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ародився я 23 квітня 1878 року в селі Богданівка на Полтавщині. Батько мій походив з старого козацького роду, що в кінці XVIII ст. одержав звання дворянства. Учився з 1888 р. по 1898 р. в Роменській духовній школі і Полтавській духовній семінарії. Моїми молодшими товаришами у семінарії були Симон Петлюра і Володимир Щепотьєв, що потім був професором і відомим ученим-літературознавцем, членом СВУ, засудженим 1930 р. Серед семінаристів тоді панували українські національні настрої, до чого великою мірою спричинився вчитель співу й талановитий диригент Іван Миколайович Різенко. Учився і поводив себе в семінарії дуже добре. Але на останньому курсі я учинив великий скандал інспекторові семінарії архімандритові Агапітові, який згодом був Катеринославським архієпископом. Річ у тому, що він приймав доноси. Це потім відбилося на моїй дальшій долі. Коли після закінчення семінарії я хотів 1898 р. вступити до Київської духовної академії, мене не допустили до конкурсного іспиту як бунтівника. Так мене схарактеризував архімандрит Агапіт, що сам був вихованцем Київської академії і, як писав мені, не хотів допустити мене до вступу в його альма матер. Рік я був учителем народньої школи в селі Блотниця Прилуцького повіту. В 1899 р. я вступив до Московської духової академії. Тут існував досить міцний український гурток, очолюваний Андрієм Левицьким, братом архієпископа Партенія, одного з перекладачів Святого Письма на українську мову. Я був активним членом гуртка, виступав з доповідями, брав участь в організації Шевченківських свят і т. ін. Будучи студентом третього курсу, я під впливом книжки академіка Ольденбурга “Будда” написав поему “Сідхарта”, а в скорому часі оповідання “Німий”, яке було надруковане в 1907 р. в збірнику моїх творів “Пісня в кайданах”. Після закінчення академії в 1903 р. учителював я короткий час
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
