Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“...Пливе під небом великодній дзвін, скликає вірян до єднання в молитві”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

ПІСНІ З ПІСЕНЬ

Слово Просвіти, №17 за 2008 рік

I “як спіймаю, загнуздаю коня вороного…” Тривожні і високі голоси, і ти між ними, як пташа в гніздечку… Сидиш і мрієш про сідло й коня, коня й сідло, але — не про вуздечку! …Спіймать коня — щоб аж дзвенів в галопі, щоб під сідельцем — оком шаленів, щоб утопав у трав’янім потопі, щоб вдарив копитом — заговорив! Коли б то в нього — гривонька шовкова, коли б то з ним — Дніпро переплисти, Коли б то я — весела й чорноброва — могла в ту гриву стрічку заплести. II “Що перший слідочок — коня вороного, а другий слідочок — миленького мого…” Вже розвивається і кільчиться вже лист, Євген БУКЕТ Дід Вадим сидів у кріслі й не поспішаючи перегортав у пам’яті сторінки свого життя. Багато побачив він за свої понад 80 років: колгоспне будівництво, два Голодомори, руйнування храмів, репресії, воєнне лихоліття… Про всі ці події дід Вадим часто розповідав зі сльозами на очах і тремтінням у голосі. А сьогодні його настрій був піднесений, на обличчі грала усмішка. “Знаєш, — сказав він мені, — ми теж колись були молодими. Згадалася сьогодні одна історія. Пам’ятаєш, я розповідав, як заробітчани з Соснівки знімали хрести з церкви — ніхто з наших людей не схотів цього робити. Потім, з 1936 року, в церковній будівлі діяв клуб. Там щовечора з 21:30 до півночі крутили кіно. Школярі тоді навчалися в дві зміни, старшокласники закінчували навчання о дев’ятій вечора і всі гуртом ішли на кіносеанс. Це ніби зараз у вас дискотека. Мій однокласник Пилип був закоханий у Ганнусю з паралельного класу (тоді в нашій сільській школі було по два, а то й по три паралельні класи, не те що зараз — обмаль дітей). Вона жила на хуторі Перекопі, а це добрих два кілометри від центру Грузької. І щоночі хлопець після кіносеансу проводив її додому, а потім вертався до своєї хати через півсела. Добре, що в школу ходили на другу зміну… Пилип був мовчазний, і Ганнусі боявся зізнатися про свої почуття. Вже вся школа говорила — три місяці водить дівчину — і толку немає! Вона ж ніби не помічала розмов, на перервах жартувала з іншими хлопчаками і лише дратувала Пилипа. А ввечері він мовчки, мов тінь, проводжав її на хутір… Зрештою, хлопець набрався мужності й теплої літньої ночі, після чергового фільму, в присутності однокласників несподівано промо-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин