“Після десятиліття відірваності від цивілізації він стояв на рівні освіченості московських інтелектуалів”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
ЖИТТЯ СЛАВЕТНИХ
Слово Просвіти, №17 за 2008 рік
Володимир МЕЛЬНИЧЕНКО, генеральний директор Культурного центру України в Москві, доктор історичних наук
Закінчення. Початок у ч. 6, 7, 9,10, 14 за 2008 р.
ТАРАС ШЕВЧЕНКО: “Я ЗУСТРІВСЯ І ПОЗНАЙО- МИВСЯ З НИМИ…” Важливим результатом поетового перебування в Москві стало знайомство з багатьма московськими інтелектуалами, що відбулося завдяки Михайлу Щепкіну. У цьому контексті важливими були дві зустрічі — обіди 24 і 25 березня. Про 24 березня Шевченко занотував у щоденнику: “Отправились в книжный магазин Н. М. Щепкина и ком., где и осталися обедать. Обед был званый. Николай Михайлович праздновал новоселье своего магазина и по этому случаю задал пир московской учено-литературной знаменитости. И что это за очаровательная знаменитость! Молодая, живая, увлекающаяся, свободная! Здесь я встретил Бабста, Чичерина, Кетчера, Мина, Кронеберга-сына, Афанасьева, Станкевича, Корша, Крузе и многих других. Я встретился и познакомился с ними, как с давно знакомыми родными людьми. И за всю эту полную радость обязан я моему знаменитому другу М. С. Щепкину”. Щира Шевченкова радість від зустрічі з молодими і блискучими інтелектуалами-західниками була настільки повною, що навіть тепер енергетично передається зацікавленому читачеві поетового щоденника. Шевченка можна зрозуміти. Влітку 1856 року він писав Семенові Гулаку-Артемовському з Новопетровського укріплення: “…Якби ти побачив, меж яким людом верчуся я оці десять літ. Та не дай Господи, щоб і приснилося тобі коли-небудь такі недолюди, а я у їх “в кулаке сижу” — давят, без всякого милосердия давят, а я повинен ще і кланяться, а то візьме разом та й роздавить, як ту вошу меж ногтями”. Вирвавшись із заслання, поет жадібно ковтав повітря вистражданої свободи й особливо цінував знайомства та зустрічі з новими, вільними, талановитими людьми. З дев’яти відомих осіб, яких назвав Шевченко, шестеро були молодші за нього від 4 до 14 років і троє народилися на 4—5 років раніше за поета; навіть найстаршому — Миколі Кетчеру — не виповнилося ще п’ятдесяти. Вони були сповнені сили, енергії, завзяття; мислили й говорили розкуто, глибоко, критично й цікаво; буяли творчими ідеями та планами на майбутнє; ставилися до Шевченка з сердечною доброзичливістю. Вражає перелік професій і захоплень, творчих сфер і занять, у яких ці люди були справжніми фахівцями й досягли значних висот: поезія і проза, журналістика і публіцистика, перекладацька справа і правознавство, медицина, економіка, історія, філософія, фольклористика, зоологія. Блискуча низка енергійних діячів, які співчували піднесенню демократичного руху в Росії та щиро прагнули прислужитися йому своєю працею. Такий енергетичний згусток інтелектуальних сил і можливостей Шевченко сприйняв із радістю й захватом, він насолоджувався спілкуванням. Шевченко щиро назвав їх молодими, живими, вільними, пристрасними. Після зустрічі з західниками ліберального напряму наступного дня — 25 березня — Тарас Григорович потрапив у середовище слов’янофілів, а в щоденнику зазначив: “Многоуважаемый М. А. Максимович задал мне обед1,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
