Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Кожна крапля крові, пролита за Україну, священна...” · с. 11сторінка оригіналу ↗

НАРОДОЗНАВЦІ ТА НАРОДОЛЮБЦІ КАТЕРИНОСЛАВЩИНИ

Слово Просвіти, №17 за 2008 рік

Людмила ІВАННІКОВА, кандидат філологічних наук Катеринославщина — край особливий. По-перше, це колиска Запорожжя (теперішня Дніпропетровська та Запорізька області). По-друге, край цей мало досліджений у культурологічному і народознавчо-етнографічному плані. До кінця XIX ст. тут не було вищих навчальних закладів, університет відкрився аж 1918 р. в Катеринославі, а через деякий час зовсім заборонили згадувати про його історію та культурно-громадське життя. Нині край сплюндрований духовно, зросійщений, тут викорінюють усі вияви українства, знищують історичну пам’ять, репресіям піддано навіть топоніміку (це почалося ще в кінці XVIII ст.). Тож і раніше, і тепер цінують кожне дослідження, присвячене історії, етнографії, культурології краю, видатним постатям, які працювали на теренах Катеринославщини. А їх було чимало. Із Катеринославщиною пов’язана ціла плеяда українських народознавців та культурно-громадських діячів. Це насамперед Ізмаїл Срезневський, який в 30-х роках XIX ст. перший у Павлоградському повіті записав спогади колишніх запорожців, історичні легенди, перекази, пісні, думи. Це письменники Олекса Стороженко й Олександр Афанасьєв-Чужбинський, що описали побут і звичаї місцевого населення в середині XIX ст. І. І. Срезневський, історик А. О. Скальковський та єпископ Гавриїл поклали початок краєзнавчим та історико-етнографічним дослідженням Катеринославщини. Видатний фольклорист, етнограф, етнолінгвіст Г. А. Залюбовський працював тут у 60—70-х роках разом з І. І. Манжурою, Я. П. Новицьким та Д. І. Яворницьким і записав казки, легенди, пісні, прислів’я та приказки, діалектизми. Тут бували В. Б. Антонович, Тадей Рильський, М. Ф. Сумцов, О. Косач-Кривенюк, Б. Д. Грінченко, Олена Пчілка. Але краєзнавча діяльність цих людей маловивчена (за винятком хіба що Д. І. Яворницького та Я. П. Новицького). Тому особливо радісно вітати вихід у світ таких ґрунтовних праць, як монографія С. І. Світленка “Суспільний рух на Катеринославщині”, що базується на архівних даних за періодами і висвітлює всі напрями громадського життя в краї. Автор дослідив історію виникнення таких опозиційних організацій, як катеринославські піквіки, українські народолюбці 60—80-х рр. (хлопомани та культурники), перші народницькі та народовольські гуртки. Окремі статті присвячено діяльності засновників піквікського клубу Миколі Балліну та Миколі Єлагіну, народолюбцям Матвієві Симонову (М. Номису, упорядникові знаменитого збірника “Українські прислів’я, приказки і таке інше” (К. 1864), Борисові Познанському, Олександрові Кониському, Григорієві Залюбовському, Дмитрові Марковичу, Іванові Манжурі, Якову Новицькому, Борисові Грінченку, Іванові Фесенку, Кузьмі Котову тощо. Безперечно, праця С. Світленка має велике значення для краєзнавства, особливо для дослідників історії науки на півдні України. Автор узагальнює праці своїх попередників, звертає увагу на грані, які мало хто висвітлював, хоч біографії багатьох діячів добре відомі, однак саме їхньому зв’язку з Катеринославщиною приділяли незначну увагу.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин