“Найвища нагорода для митця — повага народу до його картин, портретів, розписів храмів”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
ПАЛІТРА
Слово Просвіти, №17 за 2008 рік
ЕКСКЛЮЗИВ
Нарціс КОЧЕРЕЖКО
Так про себе казав Іван Сидорович Їжакевич, народний художник України (1864—1962 рр.). Його предки дбайливо зберігали документи, хоч письменних не було, але всі знали: за ті папери заплачено гроші — тому й годиться їх зберігати. Гортаючи їх нині, бачимо, що предки Івана Сидоровича походили з козаків. Один зних, Купріян, родом із Поділля, оселився на Звенигородщині й жив у чужій хаті. Нескоро нащадки його спромоглися на власне помешкання і воли. Але в 40-ві роки XVIII століття Василь Їжак, прапрадід майбутнього художника, домігся безкоштовної землі, посилаючись на козаччину. Клапоть ґрунту дали йому на околиці Вишнополя, під лісом (ту місцину називали “Викраденим скарбом”). Тепер це Тальнівський район Черкаської області. Оскільки мав козак уже стати шляхтичем-однодворцем, то додали до прізвища “модне” -евич, і Їжак став Їжакевичем. Ходив прадід у чумацькій валці Косим та Чорним шляхами, що вели аж із Волині на Гадес у Херсонщині. Ширилися тими шляхами всілякі чутки, бувальщини, звучали нові пісні, що передавалися від роду до роду, як найдорожче багатство, бо іншого не водилось. І дід ходив чумакувати, а ось уже батькові волів не дісталося. То Сидір був із бідаків. Довго не міг одружитися, бо мало було статків, і сільські дівки його обминали. Пішов якось аж за тридцять верст у село Довгеньке на весілля до знайомого парубка і дуже вподобав тамтешню красуню Марію. Та як дізнався, що вона донька священика, засумував — за бідного не віддадуть. Та спересердя й
Воскресіння Христове
І. Їжакевич розписує храм на Козацьких могилах у Пляшеві. 1910 р.
каже хлопцям: “Якби її дівоча шана впала, — то, може, її й віддали б на чуже село за мене…” Сталось так, як гадалося Сидору. Марія полюбила конюха отця Мараховського, а за знеславлення дочки священика того їздового на прізвище Бабій забрали в солдати на 25 літ. Заслав Сидір старостів… Народила йому Марія під новий 1864 рік первістка Івана. А по-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
