Культура · “Якщо ви побуваєте у місті на Неві, вам не вдасться відвідати меморіальну кімнату”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
ЖИВЕ ДУША ПОЕТОВА СВЯТАЯ
Слово Просвіти, №17 за 2009 рік
Ніна ГНАТЮК, Фото Ксенії ГЛАДИШЕВОЇ
Коли 60 років тому в Києві відкривали музей Тараса Шевченка, черга охочих оглянути експозицію була аж на вулиці Володимирській. На жаль, за ці роки втрачено традицію відвідувати музеї, історичні місця цілими родинами, студентськими групами. Та все ж щороку поріг Шевченкового дому переступає 70 тисяч відвідувачів. Більшість із них виходить звідси з переконанням, що Тарас Шевченко був не лише геніальним поетом і художником, а й людиною, що зуміла подолати тенета рабства, тяжіння земної суєти і піднятися духом до височин вселюдського визнання, стати символом воскресіння України, голосом правди і совісті. Свій ювілей колектив Національного музею Тараса Шевченка відзначив по-домашньому, світло і просто: в одному із залів зібралися ветерани музею, Шевченківські лауреати, колеги, гості. Міністр культури і туризму України Василь Вовкун виголосив привітання від Президента України. Цього разу не було орденів, медалей, почесних звань, премій — обмежилися добрими словами і гарними побажаннями. Генеральний директор Національного музею Наталя Клименко з любов’ю і повагою говорила про друзів поета — М. Костомарова, братів Лазаревських, Л. Жемчужникова, А. Козачковського, Г. Честахівського, які відразу по смерті Тараса Григоровича започаткували Шевченківську колекцію і доклали чимало зусиль, щоб зберегти безцінну спадщину — оригінали його творів, особисті речі. Чимало зних сьогодні можна побачити в ювілейній експозиції. Це 73 пензлі, що зазнали доторку рук митця, його палітра, мольберт, годинник, стрілки якого зупинено в час смерті господаря, перстень та медальйон з волоссям, сол-
Мішель Терещенко
Сергій КЛИМКО
Франція, маючи вікові амбіції бути центром європейської культури, щедро ділиться своїми досягненнями зі світом. Завдяки культурній присутності Французької Республіки в Україні, на наших екранах частіше з’являються шедеври немасового кінематографа, виходять друком переклади художньої та наукової літератури, виконуються музичні твори французьких композиторів. Відкриття “Французької весни” відбулося просто неба, на Дніпрі, у Гідропарку — театр “Ілотопі” показав “Дивацтва на воді”, казкову феєричну виставу з численними феєрверками й атракціонами. Цього року “Весна” пройшлася 11-ма містами України. Весь квітень тривали заходи, організовані Міністерством закордонних та європейських справ Французької Республіки, Посольством Франції в Україні, Французьким культурним центром та Альянс Франсез: концерти, виставки живопису та фотографії, зустрічі з діячами культури, які могли відвідати жителі Києва, Львова, Дніпропетровська, Харкова, Сімферополя. “Ця програма — плід тісної співпраці з нашими українськими та французькими партнерами”, — зазначив Жак Фор, Посол Франції в Україні. Традиційно предметові національної гордості Франції — кінематографу — було
“А Тарас Шевченко був кремезний, широкоплечий!”
датська сорочка, полотняний костюм, “Кобзарі” з автографами, Біблія, подарована Шевченком Ф. Лазаревському, автографи поезій, ручка, олівці, штамп-печатка з монограмою “ТШ…”. Усі ці безцінні експонати — окраса колекції музею, що налічує понад 85 тисяч одиниць, з яких основного фонду — 32 тисячі. У музеї здійснюється вагома науково-дослідницька діяльність, спрямована на глибоке вивчення та популяризацію геніальної спадщини Т. Г. Шевченка. Наукові працівники беруть активну участь у підготовці до друку нового Повного видання зібрання творів Т. Г. Шевченка в 12-ти томах і Шевченківської енциклопедії в чотирьох томах. Співробітники музею активно виступають з доповідями і
Микола Яковина, Наталя Клименко і Василь Вовкун повідомленнями на наукових Шевченківських конференціях, ювілеях і урочистостях як в Україні, так і за її межами: в Ризі, Вільнюсі, Уфі, Орську, Оренбурзі, Форті Шевченка, Санкт-Петербурзі. З дня відкриття музею його відвідало понад дев’ять мільйонів осіб з різних куточків світу. На святкування завітало чимало дорогих гостей, серед яких праправнук цукрозаводчика і мецената Миколи Терещенка Мішель Терещенко. Спеціально для урочистостей він привіз портрет знаменитого предка, в чиєму палаці сьогодні розташовується музей. Нащадок роду Лазаревських письменник Олександр Лазаревський подарував музеєві “Малого Кобзаря” 1911 року видання.
Безцінні експонати
І хоч економічна криза та недостатнє фінансування закладів культури наклали свій відбиток на масштаби ювілею, все-таки видано альбом-путівник, ювілейну монету, вдалося узаконити за музеєм та його філіалами у Києві земельні ділянки, що дуже важливо у наш час. А я з гіркотою дізналася, що кімната-майстерня Тараса Шевченка в Академії художеств у Петербурзі, де 10 березня 1861 року зупинилося його серце, тепер на замку. Якщо ви побуваєте у місті на Неві, вам не вдасться відвідати цю меморіальну кімнату. Де взяти ще одного Володимира Мельниченка, щоб опікувався пам’яттю Тараса Шевченка у місті на Неві?
Лауреати Шевченківської премії В. Лопата, М. Шудря, Д. Стус
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
