Події, факти, коментарі · “А може, й Шевченка заборонити, бо ж він писав: “А москалі і світ Божий в путо закували”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
ВІД ЗАПЕРЕЧЕННЯ — ДО ДОСЛІДЖЕНЬ
Слово Просвіти, №17 за 2009 рік
Малюнок Олександра Євтушенка примусово така експертиза у нас можлива лише за рішенням суду. А що справді деякі вчинки мера столиці на межі здорового глузду, то, може, Леонідові Михайловичу відведено таку роль. А наші медіа “повелися” на цю машкару. Принаймні, ви помітили, що на добрих 90 відсотків у ЗМІ смакують певні життєві ситуації мера, на кшталт іподрому, співів і танців, фізкультури чи “моржування”, і спробуйте проаналізувати його діяльність власне як мера, глави міськадміністрації, голови міськради. Звичайно, Черновецький встиг попіаритися й на цій історії, героїчно давши відсіч спробі перевірити його психіку. Однак психіатрична тема триває. У Верховну Раду парламентар однієї з фракцій вніс законопроект про обов’язкову психіатричну експертизу державних службовців, що претендують на певні посади у владі. Окрім психіатричної, пропонують і наркологічну експертизу. А бува, кандидат у владу не лише, скажемо м’яко, психічно неврівноважений, а й алкоголік чи наркоман. Ревнителі “здорової влади” можуть запропонувати до цього переліку додати й обов’язкову перевірку на СНІД. Хтось може іронічно сприйняти подібні ідеї. А хтось нагадає, що Україна, на жаль, у числі лідерів у Європі за психічними розладами, іншими малоприємними соціально-медичними бідами. Так чи інак, а публічні, зі смакуванням у медіа, випади деяких наших політиків, навіть словесні, свідчать про не таку вже й несерйозність таких законопроектів.
ку не трапився Манергейм. І в тому ж Українському Радянському Енциклопедичному Словнику далі я прочитав таку дивну фразу: Після війни орг=ції н.=с. були оголошені поза законом, а їхній керівний склад визнаний на Нюрн= берзькому процесі злочинною орг= цією”. Справді, дивно: ретельних учнів покарано, а вчителі — і досі надувають щоки. Але повернуся до закону. Цей закон тим геніальний, що він дасть правосуддю Російської Федерації всі юридичні підстави запроторити насамперед Президента України Віктора Ющенка на п’ять років за ґрати: адже саме він, Віктор Ющенко, реабілітував “поплічника нацистів” Романа Шухевича, головнокомандувача УПА, яка була “ворогом народу”, бо воювала (хоч не вона розв’язала Другу світову війну і не пхалася б ні в Абхазію, ні в Південну Осетію) за самостійну Україну з жовто-блакитним прапором і тризубом (який жах, який злочин!), не спитавши на це дозволу в столиці світу Москви. Та й не тільки його, а всіх націоналістів, які обстоюють справжню незалежність своєї країни. А може, й Шевченка заборонити, бо ж він писав: “А москалі і світ Божий в путо закували”.
Євген БУКЕТ
В “Укрінформі” відбулася прес-конференція Україн$ ського інституту національної пам’яті “Про співпрацю із ро$ сійською стороною щодо дос$ лідження архівних матеріалів з тематики Голодомору 1932— 1933 років в Україні”. У заході взяли участь заступник голови УІНП, професор, доктор історичних наук Владислав Верстюк; начальник архівного відділу УІНП, професор, доктор історичних наук Георгій Папакін; професор, доктор історичних наук Василь Марочко. Як відомо, 25 лютого у пресцентрі РІА “Новости” (Москва) відбулася презентація зібрання документів “Голод в СРСР 1930— 1934 рр.” і збірника документів на DVD-носії “Голод в СРСР 1929—1934 рр.”, організована Федеральним архівним агентством Росії та Фондом “Історична пам’ять”. Тоді російська сторона зробила заяви, спрямовані на спростування геноцидного характеру Голодомору 1932— 1933 років в Україні. Також було заперечено бажання української сторони, зокрема істориків і архівістів, співпрацювати в дослідженні й оприлюдненні документів з тематики Голодомору. До того, що з боку Росії постійно відбувається не зовсім коректний ідеологічний супровід проблеми Голодомору в Україні, мабуть, уже всі звикли. Українські науковці саме й доводять на наукових і прес-конференціях власну позицію. Нинішній захід — не виняток. Але він спонукав науковців нагадати українським журналістам про свою роботу і розповісти, що нового зробив цього року Інститут національної пам’яті з досліджень Голодомору 1932—33 років. Після відзначення 75 роковин трагедії, до яких було встановлено безпрецедентну кількість пам’ятних знаків жертвам Голодомору і повернено з небуття 880 тисяч прізвищ загиблих на сторінках 20-томної “Книги пам’яті”, здавалося, мав би бути перепочинок. Проте, як запевнили учасники прес-конференції, робота ні на мить не припиняється. Так, нині розробляють і наповнюють електронну базу даних жертв Голодомору, продовжують роботи в меморіальному комплексі, готують матеріали до першої в Україні тематичної “Енциклопедії Голодомору” за редакцією В. Марочка. Триває опрацювання архівів РАЦС 1932— 1933 років, які надійшли до Інституту 2008 року. Так відновлюють імена замучених голодом людей, щоб поповнити списки жертв трагедії. Також на пресконференції було презентовано Всеукраїнську акцію “Людяність у нелюдський час”, що проходитиме протягом квітня-листопада. Мета акції — розшук і вшанування пам’яті осіб, які допомагали виживати у роки Голодомору. Щодо північного сусіда учасники прес-конференції були налаштовані оптимістично. Адже в Росії вже змінився вектор — від цілковитого заперечення до досліджень теми голоду. В Українському інституті національної пам’яті впевнені, що настане час, коли влада Російської Федерації все-таки визнає злочинність Сталінського режиму.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
