Свята справа · “Після Чорнобиля, а тепер Фукусіми, час полишити ілюзії про “мирний атом”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
ТАКИЙ ЖОРСТОКИЙ «МИРНИЙ АТОМ»
Слово Просвіти, №17 за 2011 рік
Петро АНТОНЕНКО Фото автора
Володимир УДОВИЧЕНКО, міський голова Славутича, доктор технічних наук: — Славутич почали будувати тому, що тодішнє місто будівельників і працівників атомної станції — Прип’ять — назавжди стало мертвим містом. І після рішення влади СРСР продовжувати експлуатацію ЧАЕС і водночас ліквідовувати наслідки аварії, спеціально для обслуговування станції й створили нове місто. На території Чернігівської області, яка виявилася менше забрудненою внаслідок аварії. А адміністративно Славутич було включено до Київської області. Вже восени 1986+го почалося його будівни+ цтво, а 1988+го було вручено перші ордери новоселам. Щодо Прип’яті, колись чудо+ вого, квітучого, нині мертвого міс+ та, до нього варто ставитися як до символу поразки, і не лише Украї+ ни, а й людства загалом. І Фукусі+ ма в Японії це підтверджує. А Сла+ вутич мав би стати і став символом відродження: як зразок місцевого самоврядування, приклад вдалої економічної моделі самого міста і пов’язаного з ним доволі бідного регіону — Чернігівщини. Розвиток міста допомагає відроджувати на+ ше занедбане українське село. Во+ но в тяжкій ситуації, особливо ра+ йони, що постраждали від аварії. А це, нагадаю, 100 тисяч квадратних кілометрів, в основному, в Україні, Білорусі, Росії, 5 тисяч населених пунктів, 5 мільйонів мешканців. Ми обрали для Славутича модель міста з високими соціальними стандартами, розвинутою інфрас+ труктурою. На прикладі цього тех+ нополісу прагнули показати, як саме має відроджуватися постраж+ далий регіон. Досить ефективно реалізували проект вільної еконо+ мічної зони, створили привабливі умови для підприємництва. І якщо в багатьох подібних невеликих містах чекають лише дотацій, пре+ ференцій від держави, то в нас власні прибутки від економічної діяльності вже вдвічі перевищили такі преференції. Сподіваємося, років за 10—20 цей бідний край бу+ де зовсім іншим. Звісно, за під+ тримки держави. Вдалий приклад є: щойно завершена реконструк+ ція автотраси від Чернігова до Чорнобиля, із заїздом у Славутич, що дуже важливо для наших місць. Причому це міжнародна траса, нею їдуть із Білорусі, Прибалтики. А філософію підходу до енер+ гетики треба кардинально зміни+ ти. Так, нам дуже потрібна елек+ троенергія. Та на першому місці безпека. Якщо поки що не може+ мо її гарантувати, треба, крім ядер+ ної, залучати інші види енергії. Ще один суттєвий момент: чим енергоефективнішим буде виробництво, тим меншою буде потреба в електроенергії. Славу+ тич став одним із чотирьох міст країни, які заснували Асоціацію енергоефективних міст, ми долу+ чилися й до такої європейської асоціації. А закриття ЧАЕС спо+ нукало нас саме до ефективного використання енергії. Для прик+ ладу всього дві цифри: до закрит+ тя станції місто споживало 41 мільйон кубометрів газу, за мину+ лий рік лише 22 мільйони. Світ тісний. Маємо об’єднува+ ти зусилля. Але чомусь зник Між+ народний Чорнобильський центр. Невже зник інтерес до надзвичай+ но важливих досліджень? Тому за+ раз, може, разом з Японією, варто відновити роботу центру. Після Чорнобиля, а тепер Фу+
кусіми, час полишити ілюзії про “мирний атом”. І витрати на без+ пеку атомних станцій, а особливо на ліквідацію наслідків аварій, цілком співмірні з інвестиціями, які б дозволили повністю пере+ йти до неядерної енергетики. Олег ІЗЮМЕНКО (Швеція), координатор міжнародного екологічного руху 350.org.: — Кілька тижнів тому я уваж+ но слідкував за черговими міжна+ родними перемовинами щодо клімату Землі, які проходили в Бангкоку. І, на жаль, зробив не+ втішний висновок: ситуація з ви+ кидами в атмосферу і далі загро+ жує людству. Нещодавно опри+ люднено прогноз змін клімату і в Україні, він теж тривожний. За+ грожують вашій країні і нові по+ токи біженців із країн, де внаслі+ док змін клімату люди не зможуть себе прогодувати. А уряди бага+ тьох таких країн демонструють нездатність забезпечити нор+ мальне життя громадянам. Де ж надія на краще? Вважає+ мо, це залучення найширших верств населення до руху за збе+ реження клімату, тиск на своїх політичних лідерів із вимогою ре+ ально подбати про збереження клімату. Наш екологічний рух збільшився в останні два роки і в Україні завдяки ентузіастам, гро+
мадянам, які розуміють: так далі розвивати економіку не можна! А щоб згуртувати людей на захист клімату планети, ми проводимо Всесвітні дні дій. Наступний зап+ ланований на 24 вересня. У цей день під назвою “Планета в русі” в Україні й світі відбудуться мар+ ші, мітинги, забіги на роликах, скейтах, рух на різних видах транспорту, що не потребує орга+ нічного палива. Микола СЯБЕР, радник ВАТ “Центренерго” вказав на дуже серйозну проблему — шкідливі викиди не лише атомних, а здава+ лося б, ще більш “мирних” теп+ лових електростанцій, які, влас+ не, й становлять основу енерге+ тики України. Дещо тут робиться з модернізації виробництва, кон+ тролю за якістю пального для станцій, насамперед вугілля. Але роботи непочатий край. Інша проблема — нагромадження ве+ личезної кількості відходів ТЕЦ у вигляді шлаків, попелу. Зараз це лише нове забруднення довкілля, хоч у світі ці відходи вже вико+ ристовують для шляхових робіт, виробництва будматеріалів. Час би це активніше робити й нам. Ігор ЧЕРКАШИН, почесний президент Асоціації “Фонд енергоефективних інвестицій”: — У всіх на вустах два слова —
“Екологія, енергоефективність”, та мало хто щось робить. Ось у державі ухвалено екологічну стра+ тегію. Що ми там бачимо? Що до 2025 року ми повинні в країні збільшити долю відновлюваної енергетики на 50 відсотків до ба+ зового рівня. Красиво звучить? Прекрасно, якщо не знати, що наш нинішній базовий рівень… менше одного відсотка. Отже, більш як за 10 років ми досягнемо долі відновлювальної енергетики “аж” у півтора відсотка, в той час, як у Європі вже зараз виходять на рівень 7—10 і більше відсотків. То про яку заміну атомної енергети+ ки іншими видами ми можемо го+ ворити? Або другий постулат: по+ ліпшити енергоефективність ук+ раїнської економіки на 25 відсот+ ків. Знов+таки до базового рівня. Це при тому, що цей рівень (щодо рівня ВВП) у нас втричі нижчий, ніж в Європі. Тому треба розроби+ ти чіткий план і заміни ядерної енергетики, і високої енергое+ фективності й вимагати від влади його виконання. Треба під цей план робити відповідні інвестиції. Натомість у нас розпорошуються державні кошти. Ухвалюється екологічна доктрина, за якою екологічного майбутнього у краї+ ни нема, альтернативи традицій+ ним спалюваним енергоносіям нема, реальної енергоефектив+ ності нема. Проте, як мантри, бу+ демо повторювати гасла про аль+ тернативну енергетику, викорис+ тання зарубіжного досвіду. Давай+ те спершу розберемося, куди і як нам іти? Олександр НІКИТЕНКО, заступник начальника управління Академії медичних наук України: — Після Чорнобиля ми маємо ще один тривожний дзвінок з Японії, який свідчить про загрозу, яку її несе атом. І ми маємо абсо+ лютно чіткі наукові дані щодо цього. Але треба ставити питання ширше: удару по здоров’ю людей завдають багато чинників, зокре+ ма викиди теплових станцій, про+ мислових підприємств, транспор+ тних потоків, особливо у містах. Або стан питної води, яка давно не вкладається в нормативи. Має+ мо цілий комплекс несприятли+ вих факторів, притаманних Укра+ їні і всій планеті. І саме на них треба звернути серйозну увагу. І, очевидно, що треба об’єднувати й зусилля всіх, причетних до еколо+ гії, здоров’я людини. Поодинці ми нічого не зробимо. Талят Мусаліб оглу АЛІЄВ, Надзвичайний і Повноважний Посол, колишній Посол Азербайджану в Україні, доктор філософії, кан+ дидат політичних наук: — Коли 1986 року трапилася Чорнобильська катастрофа, лю+ ди не розуміли, наскільки небез+ печний цей невидимий ворог, “мирний атом”, наскільки з цим атомом треба чітко, обережно працювати. І ось після трагедії на Фукусімі в Японії люди таки ж побачили, що незалежно від того, в якому куточку Земної кулі це відбувається, воно може завдати величезної шкоди всьому світові. Тому світова співдружність сьо+ годні повинна абсолютно перег+ лянути свою політику і зробити все, щоб більше не трапився ні Чорнобиль, ні Фукусіма. А нау+ ковця і політикам України теж варто переглянути підхід щодо своїх атомних станцій, враховую+ чи, що вони були побудовані в радянський період, а це найстарі+ ші проекти, які показали свою ненадійність. Одночасно варто подивитися взагалі, чи так уже важливо розвивати ці станції за+ раз, будувати нові реактори? У світі, зокрема в Європі, шириться рух протесту людей не лише про+ ти будівництва нових станцій, а й проти продовження роботи існу+ ючих. І маючи інші види енерге+ тики, можна зупинити ці станції. Драгомір ДЖАМБАРЗКІ, рад+ ник Посольства Республіки Болга+ рії в Україні: — Екологія — це той пріори+ тет, який не підлягає сумніву. Я за фахом фізик, до того, як перейти на дипломатичну службу, працю+ вав у промисловості. Був при+ хильником мирного атома. Але після того, що нещодавно трапи+ лося в Японії, маю дуже великі сумніви щодо ядерної енергети+ ки. А в нашій країні теж є плани будувати атомну станцію. На жаль, альтернативна енергетика, за якою майбутнє, поки що доро+ га, ми купуємо таку електроенер+ гію за досить високою ціною. Ядерна енергія поки що дешев+ ша. Однак цілком підтримую думку, що саме альтернативна енергетика — наше майбутнє. І треба, не шкодуючи коштів, спрямовувати сюди інвестиції. Саме за цим майбутнє.
У столичній агенції “Укрінформ” Українська конфедерація журналістів провела “круглий стіл”, присвячений 25-річчю Чорнобильської катастрофи. В заході під назвою “Проблеми екології — тривога світу” взяли участь науковці, представники громадських екологічних організацій, державних структур. Йшлося і про трагічні наслідки аварії, і про те, чи стало це, як і події в Японії, уроком для людства, чи спонукало до абсолютно нового екологічного мислення? Чи не надто похапливо людство береться за освоєння новітніх технологій, не дослідивши належно можливих ризиків для планети? Чим і як швидко ми зможемо замінити ядерну енергетику? Ось основні моменти обговорення.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
