Читацьке віче · “Тепер це місто-привид, яке випало з часу. Не відчинилися жодні двері й жодне вікно, ніхто не запросив до гостини”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Час індивідуалів
Слово Просвіти, №17 за 2012 рік
держави ми негайно станемо жертвою якоїсь акули глобалізму західного чи російського походження, яка вичавить з цієї території всі ресурси й перетворить нас на бідну робочу силу. Державна незалежність формально існуватиме, зате є прихована небезпека переродження суспільства у споживацький натовп. Та є й невелика надія, що в цей парламент таки потраплять депутати з місією, вищою від елементарного кнопкодавства. Тому на вибори варто йти, щоб підтримати тих, хто справді здатний поставити громадський інтерес вище за особистий. Законодавець правильно наклав табу на “противсіхство”, хоч і з інших мотивів: “противсіхи” видалися владі загрозою системі. Насправді феномен “противсіхів” — це одномоментна реакція незалежних людей на бездарну роботу політтехнологів. Та це вже історія. А це будуть вибори, на яких можна, не погрішивши проти патріотизму, проголосувати і за позапарламентську партію чи підтримати порядну людину — мажоритарника. Дехто з відомих діячів вважає це невдячною справою і наперед оголошує про намір не бруднитися в політичному болоті. Принаймні подібне сказав відомий письменник Юрій Андрухович: “І не тому, що, скажімо, мені важливо бути “над сутичкою” і не бруднити руки об політику. А тому, що в списку я неефективний, залежний від “генеральної лінії” або “командної гри”. Було б великою помилкою внести мене до будь-якого списку. А ще більшою помилкою — мені погодитися. Усім нам непогано б усвідомити такий парадокс, що без незалежних індивідуалістів, необтяжених посадами, партійними квитками або номерами в прохідних частинах списків, суспільство просто приречене”. Задля спокою народові годиться говорити тільки те, що він хоче
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
