Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіті» — 145 · “Поступальну силу в духовному житті краю становили вчителі, письменники і духовенство”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

«Просвіта» на Буковині: історія і сучасність

Слово Просвіти, №17 за 2013 рік

Володимир МИХАЙЛОВСЬКИЙ, заслужений журналіст України, член правління Чернівецького ОО ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка На Буковині товариство “Просвіта” створили 1869 року. З ініціативою виступило руське, тобто українське, православне духовенство, тому і назву отримало “Руська бесіда”. Згодом товариство за щедрої підтримки російського консула прибрали до рук москвофіли, які почали випускати російськомовні видання. Але 1884 року вирвались із тенет москвофільства, і, як мовив історик, “рознесло “Просвіту” по всіх закутках Буковини”. Найбільше значення в діяльності мало живе слово. Популярними були “відчети” (промови) “панотців-професорів, очитаних в історії, з поетичними спосібностями”. Великий внесок у розвиток просвітництва внесли Юрій Федькович, Ольга Кобилянська, Степан Смаль-Стоцький, Сільвестр Яричевський. Особливо відзначалися в цьому брати Воробкевичі, хоча серед активних “бесідників” були й прості господарі з буковинських сіл. Велику увагу приділили також організації хорів. А створена Сидором Воробкевичем пісня “Мово рідна, слово рідне…” стала своєрідним гімном просвітян не лише на Буковині. Чи не найактивніше сприяла “Руська бесіда” зміцненню єдності західноукраїнських братів, як тоді писалося “з Рус-матір’ю- Україною”. До Першої світової війни Кобзареві урочистості широко відзначалися вшануванням трьох подвижників рідного слова: Т. Шевченка (наддніпрянця), М. Шашкевича (галичанина), і Ю. Федьковича (буковинця). Усвідомлення цього процесу всією “гілкою буковинською” особливо проявилося на зламі XIX—XX століть. Про це виразно засвідчили відзначення 1898 року сторіччя Нової української літератури та вшанування визначного композитора М. Лисенка під час його перебування 1904 року на Буковині. Поступальну силу в духовному житті краю становили вчителі, письменники і духовенство, які вважали своїм обов’язком здійснення заповітної мрії буковинців про визволення разом з “усім поневоленим Рус-краєм”. Вони рішуче викривали політиків, які носилися з ідеєю “якоїсь… самостійної України в межах Австрії”. Таврували й тих “патріотів”, яким “Україна була потрібна, як вим’я дійної корови”. Тож і не дивно, що в час розпаду Австро-Угорської імперії буковинські українці на кількатисячному вічі в Чернівцях 3 листопада 1918 року рішуче заявили, що “український нарід чужого не бажає, але своєї рідної землі боронитиме до останнього”. У резолюції віча вперше сформульовано вимогу соборності: “Віче бажає прилучення австрійської части української землі до України”. Просвітництво Буковини зазнавало й неодноразової руйнації у час захоплення краю російськими військами в роки Першої світової війни. Друге нищення не лише “Просвіти”, а й українського шкільництва відбулося у 20-ті роки після окупації наших земель румунськими військами. А 1940 року, з приходом радянської влади разом із переслідуванням “УБН”-ів розпочалося й третє нищення просвітництва, яке завершилося у повоєнний час. Із початком розвалу Союзу в Україні наростає новий просвітницький рух. Найзнаковішою подією в тому процесі була установча конференція Товариства української мови ім. Тараса Шевченка, яка відбулася 11—12 лютого 1989 року в Києві. Невдовзі по тому Чернівецьке обласне відділення Українського фонду культури (голова — професор В. М. Лесин) спільно з обласною організацією письменників (голова — В. І. Фольварочний) скликали нараду представників громадських організацій із метою проведення установчих зборів. Секретарські обов’язки доручили виконувати професору, доктору хімічних наук Олегові Панчуку. З доповіддю виступив доцент, кандидат філологічних наук Богдан Мельничук. Головою обласного товариства обрали доктора фізико-математичних наук Миколу Гавалешка, відповідальним секретарем Ростислава Тимчука. Пізніше головою був професор Чернівецького державного університету Тарас Кияк, згодом народний депутат України. З 1992 до 2005 року Чернівецьке обласне об’єднання очолював кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури університету Віктор Косяченко, відповідальними секретарями були Мирослава Мельничук та Ірина Войцехівська. Активно долучилися до організації просвітництва також науковці університету Михайло Івасюк, Олекса Романець, Степан Далавурак, освітянин Іван Ткач та інші. Вони зосереджували свою діяльність на збереженні рідної мови, відродженні та популяризації національнокультурних традицій просвітництва в краї. Із цією метою підготували і згодом видали книжку офіційних документів, публіцистики і художніх творів “Буковина, рік 1991”. 1993 року спільно з облдержадміністрацією провели науковопрактичну конференцію “Мова — чинник державотворчий”. А далі — всеукраїнські наукові конференції “Сатира і гумор в українській літературній традиції” (1994 р.) — до 225-ї річниці від дня народження Івана Котляревського і 160-ї річниці Степана Руданського та “Українська мова на Буковині: минуле і сучасне” (1998 р.), присвячену 200-річчю Нової української літератури і літературної мови. Усвідомлюючи особливу значимість просвітництва на Буковині (краю українського міжімперського порубіжжя), правління обласного об’єднання звернулося із закликом до громадськості спорудити в Чернівцях “Пам’ятний Знак” на честь самовідданих зачинателів і всіх наступних творців рідномовної літератури, який знайшов не лише моральну, а й підтримку добродійними внесками і в самому місті, і в усіх районах області. Згодом обласна державна адміністрація (голова М. В. Романів) і Чернівецька міська рада (голова М. Т. Федорук) надали належну фінансову допомогу. Тож День державної незалежності України 2004 року розпочався в Чернівцях з урочистого відкриття мистецьки викінченої стели “Літописцям Руси- України, подвижникам українського письменства”. Цим буковинці висловили вдячність усім попереднім поколінням патріотів рідної землі, а також нагадали нинішнім і майбутнім спадкоємцям про те, що мовою, як і свободою, не можна тільки користуватись — про ці символи постійно треба дбати і захищати від різноманітних зазіхань. Відтоді щорічно біля пам’ятної стели збираються просвітяни, які разом із хором “Гомін Буковини”, вчителями, студентами та школярами відзначають Міжнародний День рідної мови, День української писемності та мови. Тут вшановують переможців у конкурсах і кращих просвітян краю. Потім була підготовка видання в одній книзі творів Івана Франка, написаних впродовж революційного 1905 року, які за авторитетним визначенням Юрія Шереха (Шевельова) стали “Другим “заповітом” української літератури”. Тож 2006 р. до 150-ї річниці від дня народження “великого будівничого українського письменства, вченого і громадського діяча” Віктор Косяченко видав книгу “Іван Франко. Другий заповіт”. 15 квітня 2005 року відбулася VII звітно-виборна конференція обласного об’єднання. Головою обрали доктора історичних наук, професора Чернівецького національного університету Георгія Кожолянка, обов’язки відповідального секретаря виконували Олександра Губчин і Людмила Звенигородська, за пропозицією Г. К. Кожолянка почесним головою залишався Віктор Косяченко. Із грудня 2006-го до вересня 2008 р. в обласному об’єднанні головувала заслужений працівник освіти України Тамара Мінченко, а далі обов’язки виконував Остап Савчук, якого у березні 2009 року на VIII обласній звітно-виборній конференції обрали головою. У популяризації ідей духовного відродження значну роль відігравав хор “Гомін Буковини”, заснований ветераном УПА Святославом Мельничуком, який згодом під керівництвом хормейстера Орисі Татариної відзначили званням “Народний аматорський хор”. Активну участь у проведенні масових просвітницьких урочистих заходів бере також чоловіча народна хорова капела “Дзвін” Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича під керівництвом Тараса Стінкового. Серед заходів, спрямованих на популяризацію просвітництва в краї, важливу роль відіграє видавнича діяльність, зокрема презентація нових книг і посібників місцевих авторів, які організовує в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Івасюка заступник директора і заступник голови обласного об’єднання “Просвіти” Марія Довгань. Відзначаючи славне 140-річчя просвітництва в Україні та 139-ту річницю “Просвіти” на Буковині, просвітяни продовжували втілювати у життя все найкраще, що залишили у спадок попередники: проводили масові заходи, організовували виступи науковців і письменників, залучали в товариство нових членів. Таким чином, у ювілейний рік обласне об’єднання налічувало 3 тис. 316 осіб, із них 816 нових членів, об’єднаних у 287 осередках, 12 із яких новостворені. У 10 районних, 2 міських і 5 колективних об’єднаннях, 15 % пройшли перереєстрацію. За звітами — створено колективний осередок просвітян Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича на чолі з головою, ректором університету, професором Степаном Васильовичем Мельничуком. Плідна діяльність осередків “Молодої Просвіти” Чернівецької державної фінансової академії, гімназій № 1, № 5, ЗОШ № 16, № 40 м. Чернівці, Репужинецької ЗОШ Заставнівського району та Заставнівської ЗОШ. Їхні керманичі О. Фисюк, М. Фокі, Е. Чорногуз, В. Сандуляк, О. Березовська, Р. Ільчук нагороджені Грамотами обласного об’єднання. У листопаді 2008 року, відзначаючи 145-ту річницю від дня народження великої української письменниці Ольги Кобилянської, просвітяни спільно з викладачами ЧНУ ім. Ю. Федьковича провели Міжнародну наукову конференцію “Актуальні проблеми вивчення життя і творчості О. Кобилянської та українського літературного процесу”. Відкриваючи конференцію, ректор університету Степан Мельничук зазначив, що “Ольга Кобилянська — символ нашого краю, письменниця, яка сприяла розвиткові національної свідомості в підневільній Буковині”. Засідання відбувалося у 12 секціях, бо надійшло понад 200 заяв на виступи з різних кінців України, Румунії й Польщі. Гості конференції відвідали меморіальний музей письменниці, пізніше переглянули виставу-композицію “І в любові я поважна” у виконанні артистів Чернівецького академічного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської. Гарних здобутків у просвітянських справах обласне об’єднання домагається завдяки активній роботі членів правління. До прикладу, професор, завідувач кафедри української літератури Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича Володимир Антофійчук проводить активну просвітницьку роботу серед українців Румунії: брав участь у наукових конференціях, вечорах, мітингах, присвячених Т. Шевченкові, О. Кобилянській, М. Устияновичу, С. Воробкевичу, С. Яричевському, днях Незалежності й Соборності України, акціях, пов’язаних зі вшануванням пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 рр. Посприяв активізації діяльності обласного об’єднання Остап Савчук — член правління, заслужений діяч мистецтв України, художній керівник обласної філармонії, який за власними авторськими сценаріями і режисерськопостановчими роботами організовував культурно-масові заходи. Використовуючи радіо, телебачення, пресу, члени правління Просвітяни на мітингу за захист української мови і державності. Чернівці, 2012 р. Учасники виїзного засідання правління у Хотинському районі

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин