Народний звичай · “Важливо не тільки зберігати українські традиційні пісенні скарби, а й створювати можливості для продовження їхнього побутування”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗
Світ врятує пісня
Слово Просвіти, №17 за 2014 рік
На третій день Великодніх свят, 22 квітня 2014 року, в ошатній залі столичного Будинку літераторів, творче подружжя — поети й народознавці, члени НСПУ Микола Ткач і Надія Данилевська презентували збірку українських народних пісень “Клен було, чим не дерево”. Вони — лауреати літературних премій “Благовіст” ім. М. Коцюбинського, співавтори фольклорно-етнологічних видань: “Вийди, вийди, Іванку” (1993), “Клечальний міст” (1995), “Ішов Миколай” (1996), “Перетик” (2000), “Хліб наш насущний” (2003), “Ой ти, Калито, ой медовая” (2004), “Просили батько, просили мати” (2005) та ін.; упорядники творчої спадщини письменника, етнографа і публіциста Д. М. Мороза, антологій віршів календарної тематики українських поетів. Надія Данилевська та Микола Ткач — автори поетичних збірок, наукових видань, численних публікацій у періодиці.
Вікторія РУТКОВСЬКА (ВАЛЬ- КОВА), член НСЖУ
“Клен було, чим не дерево” — третя фольклорна збірка Надії Данилевської та Миколи Ткача. Перша — “Ой ти, просо-волото” побачила світ 2008 року, друга — “Чумарочка рябесенька” — 2011-го. До презентованої книги увійшли зразки найпоширеніших фольклорних жанрів: календарні, родинні і соціально-побутові, колискові, козацькі, солдатські, весільні, жартівливі, ліричні пісні, пританцівки та народні псальми, записані від сільських мешканців Чернігівщини, Черкащини, Київщини переважно у 80—90-х рр. ХХ ст. Крім того, вміщено опис традиційного українського весілля з села Лугове Менського району Чернігівської області. Щоб зберегти самобутність місцевої говірки, упорядники дотримувалися запису діалектних слів так, як вони звучать у тому регіоні. На вечорі були присутні представники творчої інтелігенції — поети, журналісти, фольклористи, музейні працівники, освітяни, побратими з Чернігівського земляцтва, жінки клубу “Волинянка”. Своїх друзів і колег прийшли привітати професор НУКІМ, заслужений працівник культури України, художній керівник заслуженого ансамблю пісні і танцю “Дарничанка” Петро Андрійчук і співак Михайло Полоз. Ведучий — доктор філологічних наук, завідувач відділу фольклористики ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ Микола Дмитренко наголосив на тому, як важливо не тільки зберігати українські традиційні пісенні скарби, а й створювати можливості для продовження їхнього побутування. Цю неоціненну подвижницьку справу вже багато років роблять Надія Данилевська та Микола Ткач.
Те, що пісні, зафіксовані від носіїв, багато з яких уже відійшли у засвіти, набувають другого життя, — заслуга цієї творчої родини. Окремі з них є в репертуарі хору “Гомін” (керівник лауреат Шевченківської премії Леопольд Ященко), народної артистки України Валентини Ковальської, вокального ансамблю “Любисток” (керівник Ніна Левицька), кобзаря Тараса Силенка. У програмах тріо “Жайворонок” під керівництвом Валентини Дмитрівни Команчук є чимало творів із згаданих фольклорних збірок, деякі з них прозвучали і цього разу. Щирі слова подяки за співпрацю висловила етномузиколог, учасниця фольклорного гурту “Божичі”, Ольга Карапата. Вона здійснила справді титанічну працю, розшифрувавши пісні, записані з голосу на магнітофонну плівку і перенесені на електронні носії. А Валентина Ковальська у своєму слові відзначила давні творчі зв’язки з пані Надією та паном Миколою і подарувала подружжю розкішне видання “Пісенний світ українознавства”, куди увійшла низка записаних ними пісень. Своєю чергою, Надія Данилевська сказала про значення пісенної творчості сьогод-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
