Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Національна еліта · “Щиросерда віра у всеперемагаючу силу любові та добра є камертоном усієї творчості письменника”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

Володимиру Рутківському — 80!

Слово Просвіти, №17 за 2017 рік

Володимир Рутківський — знакова постать у сучасній літературі для дітей та юнацтва. Його тетралогія “Джури” (“Джури козака Швайки”, “Джури-характерники”, “Джури і підводний човен”, “Джури і Кудлатик”), дилогія “Сині води” (“Князь бродників”, “Стріли впритул”), повість “Сторожова застава” заповнюють нішу історико-пригодницької прози, у новому ракурсі відкривають юним читачам українську історію та національних героїв. Автор висвітлює ті сторінки, які замовчувались або подавались спотворено; показує, що маємо не лише поразки, а й перемоги. Динамічні сюжети й розповіді про особливі події, використання історичних та фольклорних джерел, переплетення реального, вигаданого, казкового, містичного часу/простору, центрування колоритних історичних постатей, виписування дитячих характерів та глибокі психологічні портрети — далеко не весь перелік рис стилю, які роблять письмо Володимира Рутківського особливим і впізнаваним, а твори — читабельними і популярними у різновікових колах читачів. мих розділів, які є епізодами-кадрами зі стрічки життя автора. У творчості Володимира Рутківського кожен знайде для себе цікаві тексти, близький емоційний досвід, зможе насолодитися справжнім мистецтвом художньо-естетичного письма. Тетяна КАЧАК, кандидат філологічних наук, доцент, м. Івано-Франківськ исокохудожня та стилістично вправна, пізнавальна і змістовна, цікава й весела, зворушлива та щира, захоплива й імпульсивна, відверта й органічна, добра, мудра — такою є творчість ВЕЛИКОГО українського дитячого письменника Володимира Рутківського. Його повісті й романи для дітей та юнацтва, і новітні, і написані ще в підрадянській Україні, дуже популярні серед юних читачів. Вони — поза часом! І це невипадково: у кожній історії, що її оповідає автор, діти знаходять відповіді на актуальні для них питання “душевного виміру”, що їх хвилюють сьогодні й зараз, пізнають складний і неповторний світ, історію свого народу, пізнають себе і своїх друзів. Володимир Рутківський — цікавий співрозмовник: він не повчає дитину, а проживає разом із нею кожну мить, кожен епізод зі своїх книг, що розказані жваво і яскраво, з дивовижною емоційною зарядженістю та душевною теплотою. Так, у повісті “Ганнуся” на тлі Отже, маємо солідний том майже на 600 сторінок. Серед його авторів-лауреатів відомі в Україні і поза нею письменники Юрій Мушкетик, Анатолій Дімаров, Валерій Шевчук, Михайло Слабошпицький, уродженець краю, недавно спочилий голова Спілки українських письменників Ізраїлю Олександр Деко, також попередній голова НСПУ Віктор Баранов, цікавий прозаїк Іван Шевченко з Київщини. У книжці — відомий поет і прозаїк, політв’язень радянського режиму Микола Адаменко, з Довженкової Сосниці, голова місцевої “Просвіти”. Ще один політв’язень — Микола Клочко з Ічні. Обом авторам за 80, але вони й зараз у творчих лавах. Білоруска Лілія Бондаревич уже понад три десятиліття мешкає в Україні, у Прилуках, член двох Спілок письменників — України і Білорусі, пише і видає книжки трьома мовами. Чернігівщину представляють Михась Ткач, пригодницького сюжету з чималою кількістю несподіванок, подорожей, кумедних ситуацій автор розгортає перед читачем історію дев’ятирічної дівчинки, зосереджуючись не на подієвому плині оповіді, а на емоційній і чуттєвій сфері персонажів. Ганнуся буквально вривається в текст шквалом емоцій, особливим чином виявляє себе у процесі дитячої гри: під час подорожі на пароплаві пропонує Костеві погратися у вірші, і ця гра демонструє емоційну природу дівчинки, її оригінальне відчуття світу, відбиває динаміку її почуттів. Спілкування з Ганнусею у Воронівці духовно збагачує Костя. Він іншими очима став дивитися на річку і ліс, сільський сад, який насаджував зі своїми однокласниками в дитинстві. Та лейтмотивом повісті є любов до Батьківщини. Для автора твору немає нічого кращого на цьому світі, ніж рідне село. Матір Ганнусі пише репортаж про життя українців на Далекому Сході і не перестає дивуватися, що вони живуть з Україною в серці усе своє життя. Лист спонукає дітей до вельми шляхетної справи: зварити варення й відправити дітям Далекого Сходу, аби вони відчули любов і піклування про себе співвітчизників. В. Рутківський заперечує моралізаторство й відкритий дидактизм у спілкуванні дорослого й дитини, як це практикували представники соцреалістичної літератури, пропонуючи як альтернативу товариські взаємини, щиру дружбу, порозуміння й підтримку. Олексій Брик, Петро Дідович, Олена Конечна, Іван Корбач, Віталій Леус, Станіслав Маринчик, Валентина Мастєрова, Петро Антоненко, Михайло Руденко. В їхньому творчому доробку чимало цікавих видань, у багатьох у біографії — престижні літературні премії, включно з нашою головною — Шевченківською. І, безумовно, всі вони пишаються премією, що носить ім’я Михайла Коцюбинського, котрий останній період життя прожив саме в Чернігові, написав тут свої кращі твори, знайшов і вічний спочинок. Не менш потужним є і авторський, лауреатський склад антології поезії. Обидві книжки видані за обласною програмою підтримки місцевого книговидання, і тут добре слово варто сказати про місцеву владу. І хоч яким би скромним був обласний бюджет, усі останні роки в ньому знаходять кошти для видання книжок місцевих авторів. У повісті “Потерчата” автобіографічний компонент чітко означений стильовою палітрою, типом моральних колізій, авторським прагненням виразити власне ставлення до світу, намаганням жити за критеріями предковічно усталеного добра. І хоча у творі часто зачіпаються доволі непрості філософські проблеми (ідеологічний спротив, смерть, страх, сенс життя тощо), рецептивна практика все ж переконливо свідчить про доступність тексту підлітково-юнацькій аудиторії. Загальна тональність твору похмура, оскільки він відкриває читачеві трагічні сторінки історії українського народу, передає суспільну атмосферу середини ХХ століття. У новелістичних замальовках, з яких складається повість, оминається фактографічне зображення подій; це, швидше, письменницькі враження від пережитого, зафіксовані тим чи тим епізодом дитинства. Герою “Потерчат” довелося пізнати чимало лиха за період війни: голод, окупація, втрата домівки, життя без батька, конфлікт матері й діда, страх смерті тощо. Семантичний та образний коди твору віддзеркалюють віру в життєвість, оптимізм автора. Вони — в кумедному їжачкові з райськими яблучками на голках, київських помадках, смак яких зберігся на все життя, горняткові каші із запашною шкуринкою, грудочці цукру, подарованій вартовим німцем під час окупації, ковзанці на подвір’ї, на якій під час війни босими каталися перед шкільними заняттями, кумедному песи- Унікальне видання про печатки та гер% би Гетьманщини Печатки, герби, емблеми та знаки часів Гетьманщини — цю тему чернігівський історик Ігор Ситий досліджував від 1990-х років. Понад двадцять років копіткої роботи із музейними та історичними матеріалами. І як результат — унікальна монографія на майже тисячу сторінок “Козацька Україна: печатки, герби, знаки та емблеми (кінця ХVІ—ХVІІІ століть)”. Історик презентував її широкому загалу в Чернігівському обласному історичному музеї ім. В Тарновського, який видав книжку, іде І. Ситий працює науковцем. Автор дослідив 845 печаток, 1832 відбитки та штемпелі, що є в колекції обласного історичного музею, обласного архіву, в архівах Національного музею коштовностей і Києво-Печерського заповідника. А також понад 600 печаток з архівних і музейних кокові, що до часу охороняв сон дитини, батькові хлопця, який, немов казковий пастушок з різдвяної листівки, повернувся врешті-решт до своєї родини. Елементи вітаїстичного світобачення яскраво підтверджує епізод з життя вже дорослого наратора, коли він потрапив на операційний стіл. У системі координат твору цей епізод є камертонним, оскільки на рефлексивному рівні відтворює душевно-емоційний стан письменника. Проживши довге життя, нехрещений головний герой (він же автор твору) під час наркозу потрапляє ні в пекло, ні в чистилище, а до раю. Він згадує прожиті роки, вмить на асоціативному рівні переживаючи їх, і попри численні трагічні сторінки життя, те зло, що вело людство до загибелі, загальну атмосферу жорстокості, вірить у світ, сповнений любов’ю. Саме ця щиросерда віра у всеперемагаючу силу любові та добра є камертоном усієї творчості письменника. Віталіна КИЗИЛОВА, доктор філологічних наук, професор, м. Старобільськ на Луганщині Від щирого серця привітаємо шановного пана Володимира з ЮВІЛЕЄМ! Міцного здоров’я Вам, творчого довголіття, наснаги, миру, добробуту! Нехай кожен Ваш день буде сонячним і радісним, нехай довкола Вас панують любов і гармонія! Приємних Вам світлих зустрічей із юними читачами, нових цікавих історій, яскравих соковитих барв у житті! лекцій України, Росії, Білорусі, Польщі, Швеції і матеріали приватних колекцій. У книжці показані, зокрема, державна печатка Гетьманщини, печатки державних інституцій, полкової та сотенної старшин, українських міст і селищ, українського міщанства, раніше не досліджувані печатки рядового козацтва. Досліджують печатки та пов’язані з ними емблеми, знаки, символи, написи, форми, техніки виготовлення і практику застосування печаток. Хронологічні рамки дослідження охоплюють кінець XVI— XVIII ст. На цей період припадає існування Гетьманщини, держави, соціальною основою якої було українське козацтво. Це був період становлення та розвитку самобутньої української емблематики. Зроблені екскурси й у більш ранній період та час після скасування Гетьманщини. Підготував Петро АНТОНЕНКО

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин