Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
2 “Немає належної реакції на підступний світ рашизму”. Гаряча тема · с. 2сторінка оригіналу ↗

«Кровопускання за неслухняність — ось справжня причина агресії Росії» Степан ВОВКАНИЧ: Степан ВОВКАНИЧ:

Слово Просвіти, №17 за 2017 рік

— Чи Європа, Захід розуміє (відчуває), що Україна бореться з московським агресором не тільки заради забезпечення державної незалежності країни, а й за європейські цінності — за те, щоб РФ не опанувала Європу як свою піддослідну територію? — Річ у тім, що, на жаль, ні сама Україна, ні Захід не замислюються глобально над генезою загальносвітових загроз (йдеться і про анексію Криму, гібридну війну на Сході України, “антитерористичну місію” Росії в Сирії, теракти в Парижі, Брюсселі), які дедалі загрозливіше нависають над долею та цінностями цивілізованого людства. Серед багатьох причин таких несправедливих для українців реалій виокремимо три найголовніші. По-перше, Захід ніколи свідомо не вирізняв із-поміж пріоритетних чинників медіаторську роль і вагу України в структурі стабілізації міжнародної безпеки, яка мала б простягатися, за задумами батьків ЄС — де Голля і Аденауера, — аж за Урал. Подруге, Захід ніколи не мав стратегії щодо України як важливого чинника в механізмі поширення євроатлантичних цінностей на євразійські простори. Щобільше, Захід завжди приписував Росії ореол “захисника” цих цінностей в Україні, Грузії, інших країнах її впливу, де насправді придушували свободу, нищили європейські цінності та цинічно порушували світовий порядок. По-третє, чи не найважливіше, Україна як держава ніколи ефективно не використовувала і не використовує нині завойоване ціною життів Героїв Крут, Холодного Яру, УПА, Небесної Сотні, захисників Євромайдану, АТО право нагадати світові, що він належно не цінить справді інтернаціональний вимір боротьби українців “за нашу і вашу свободу”. — Хіба світ не чув про визвольні змагання українців? — Світ не лише не оцінив міжнародний контекст цієї боротьби ні за часів УНР чи ЗУНР в 1918—1919 роках, ні на Закарпатті 1939- го, ні під час народно-визвольних змагань у 1943—50-х. Навіть більше: нинішня благополучна Європа під гіпнозом російських “дез” про націоналістичних укрів, які нібито вбивають “всех русскоязычных”, не чує справді вмираючих захисників України. Забуто колишні загрози аншлюсу, реваншизму та Будапештські гарантії безпеки без’ядерній Україні. Війна на її Сході для Заходу досить далеко: десь там — Росія проти України, плюс якась не зрозуміла гібридна, а поруч — затишок і диван. Світові раби здобутого комфорту забули, що й у ІІІ-му тисячолітті не всі країни вважають мир, свободу, право на захист своєї самобутності — цінністю, а ООН (за Черчиллем) — Храмом миру. Немає належної реакції на підступний світ рашизму. Злочинно знову ховати голову в пісок і вдавати, що 70 років тому (5 березня 1946 р.) не було знаменитої фултонської промови. Уже тоді видатний англієць відкрив повоєнним західним обивателям очі на агресивність росіян під час Другої світової війни, котрі нічого не цінять понад силу. І ніщо вони не поважають менше, ніж слабкість, особливо — військову. — А де нині ООН? — На жаль, сильні світу цього ще й досі не удосконалили функції Ради Безпеки ООН. Україна — сама на передньому краю боротьби з агресором, і не видно руху за позбавлення його права вето як постійного члена ООНівської РБ, що напав на іншого учасника ООН. Ніхто не поспішає усвідомити очевидну річ: для світу — це не тільки гібридна, а й пілотажна війна, в якій відточуються загарбницько-імперські методи глобального панування божевільної державно-церковної ідеологеми іншого світу — “русского”, брехливого, підступно-цинічного. А “декомпозицирование” України сьогодні — це фрагментація ЄС завтра. Випробовування українців гібридною війною — це спроби Росії щодо Третьої світової та ще й — гібридної. І ніхто не екстраполює, що завтра європейські біженці, на відміну від сирійських, афганських, котрі Детальніше про це наша розмова з головним науковим співробітником ДУ “Інститут регіональних досліджень ім. М. І. Долішнього НАНУ”, доктором економічних наук, професором Степаном Вовканичем.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин