Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Шевченкіана · “Імовірнішою здається суто естетична несумісність поетів: Некрасов відійшов від тієї романтичної традиції, яка приваблювала Шевченка — читача”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

Шевченковому Щоденнику — 160 років

Слово Просвіти, №17 за 2018 рік

Продовжуємо проект, присвячений 160-й річниці ведення Шевченкового Щоденника. Розпочавши його у червні 1857 р., Тарас Григорович вів записи протягом січня—травня 1858 р., а в липні подарував Щоденник М. М. Лазаревському. Цього місяця історик-шевченкознавець Володимир Мельниченко коментує поетові нотатки від 11, 12 і 13 квітня 1858 р., в яких згадано більше десяти петербурзьких друзів і приятелів Шевченка. Володимир МЕЛЬНИЧЕНКО, доктор історичних наук, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 11 квітня Поручил Каменецкому хлопотать в цен" зурном комитете о дозволении напечатать “Кобзаря” и “Гайдамаки” под фирмою “Поэзия Т. Ш.”. Что из этого будет? Зашел по пути к певцу"актеру Петрову. Он только потолстел, а она, увы! из миленькой Анны Яковлевны сделалась почтенная, но все-таки милая старушка. Непрочный пол! Забежал к Семену, выпил рюмку водки и пошел к Корбе обедать. Скучно и грязно, как у старого холостяка, и вдобавок у военного. Вечером у Белозерского слушал новую драму Желяковского (Совы) и с успехом доказал Сераковскому, что Некрасов не только не поэт, но даже стихотворец аляповатый. Поручил Каменецкому хлопотать в цензурном комитете… Каменецький Данило Семенович (бл. 1832—1880) — український фольклорист і етнограф, управитель друкарні П. О. Куліша в Петербурзі. Шевченко познайомився з ним на початку квітня 1858 р. За дорученням Шевченка Д. С. Каменецький якраз у квітні 1858 р. з’ясовував у Петербурзькому цензурному комітеті можливість нового видання творів поета. …под фирмою “Поэзия Т. Ш.”. Тарас Григорович представив у процесі цензурного провадження рукопис “Поезія Т. Г. Шевченка. Том первий”, але 28 листопада 1859 р. йому дозволили видати лише збірку раніше друкованих творів, що вийшла в світ 1860 р. під назвою “Кобзар”. …к певцу'актеру Петрову. Петров Йосип Опанасович (1806— 1878) — український і російський оперний співак (бас), педагог. У 1830—1878 рр. співав на сцені Петербурзького оперного театру, був першим виконавцем партій Сусаніна і Руслана в операх М. І. Глинки. Поет познайомився зі співаком ще в 1840 р., а потоваришував після повернення з заслання, любив і цінував як актора. У Щоденнику є запис: “Петров в роли Сусанина по"прежнему хорош...” (17 квітня). ...из миленькой Анны Яковлевны... Петрова Ганна Яківна (дівоче прізвище — Воробйова; 1817—1901), дружина Й. О. Петрова, відома оперна співачка (контральто) 1830—1840-х рр. Шевченко познайомився з нею ще до заслання. ...сделалась... милая старушка. Г. Я. Петровій було тоді трохи більше 40 років, і вона була молодшою від поета. Втім, йому було достатньо для емоційного судження лише того, що жінка не залишилася такою ж “миленькою”, як півтора десятиліття тому. Мовляв, “непрочный пол!”. Але, зустрівши 1 квітня тридцятичотирирічну М. С. Кржисевич, з якою бачився ще до заслання, записує: “Едва заметно постарела. На удивление прочная землячка”, а 6 травня знову занотовує про неї: “...Она нас встретила резвая, весёлая, молодая, каки десять лет назад”. Забежал к Семену, выпил рюмку водки… Гулак-Артемовський Семен Степанович (1813—1873) — український композитор і оперний співак (баритон), автор першої української опери “Запорожець за Дунаєм” (1863). Шевченко познайомився з ним восени 1838 р. у Петербурзі, й відтоді їх пов’язували дружні стосунки. Після повернення в Петербург поет багато часу проводив зі співаком, принаймні Семен згадується на петербурзьких сторінках Щоденника понад 30 разів. Отже, Шевченко у друзів і приятелів випивав, як правило, не чашку чаю, а “чарку горілки”. Коли ж і чай траплявся, то гість, як згадував М. I. Костомаров, “наливав таку кількість рому, що всякий інший, здавалося, не встояв би на ногах”. Є підтвердження цій петербурзькій звичці Шевченка й у спогадах К. Ф. Юнге: “Тільки дивіться не ром з чаєм, а чай з ромом”, — говорила я, сміючись, коли ставила перед ним гранований графинчик”. Втім, у сім’ї Толстих або у С. С. Гулака-Артемовського поет був у безпеці. Та в інших випадках, скажімо, з давнім поетовим знайомим І. Л. Дзюбиним чи П. А. Круневичем (польський політичний засланець, лікар, який у Петербурзі лікував Шевченка), як свідчать записи у Щоденнику, було складніше: “...Пообедал с Дзюбиным… не сов" сем умеренно...” (4 квітня); “…Я под предлогом болезни не поехал на лукул" ловский обед... С непривычки можно су" рьезно захворать” (5 квітня); “Вечером зашел к Кроневичу (П. А. Круневичу. — В. М.)…” (8 квітня). У результаті наступного дня лише одна фраза: “Квитался за неумеренный ужин...” Очевидно, що цей украй короткий за" пис у Щоденнику був уособленням не лише втраченого поетом дня, про який йому не було чого доброго запи" сати, а й узагалі всієї петербурзької драми з “обідами” та “вечерями”. Характерно, що у М. С. Щепкіна в Москві за частих дружніх зустрічей, званих обідів і знайомств у Шевченка жодного разу не траплялося надмірної випивки, нездорового застілля, не було через це жодної безсонної ночі чи пропащого дня, як це неодноразово траплялося в Нижньому Новгороді та в Петербурзі. Михайло Семенович оберіг би! …пошёл к Корбе обедать. Корбе Іван Михайлович (1800—1868) — генерал-майор у відставці. Шевченко познайомився з ним у Петербурзі під час навчання в Академії мистецтв (не пізніше 1840 р.). І. М. Корбе служив тоді у Військовому міністерстві по інтендантській частині й належав до кола Тарновських, Є. П. Гребінки, братів Кукольників та інших спільних знайомих. У 1844—1847 рр. Шевченко зустрічався з І. М. Корбе в Україні — у Києві, а також у його маєтку в селі Вейсбахівці, де збиралися Я. де Бальмен, В. О. Закревський, М. А. Маркевич та ін. У 1852 р. через казанську комісаріатську комісію, яку очолював І. М. Корбе, С. С. Гулак-Артемовський переслав у Новопетровське укріплення гроші, котрі нібито був винен Шевченкові за акварельний портрет. У листі до С. С. Гулака-Артемовського від 1 липня 1852 р. Шевченко просив передати І. М. Корбе подяку за його участь у “добрій справі”. …у Белозерского… Білозерський Василь Михайлович (1825—1899) — український громадський і літературний діяч, журналіст і педагог. Закінчив у 1845 р. Університет св. Володимира в Києві. Один із організаторів Кирило- Мефодіївського братства. Заарештований 1847 р., був відправлений під наглядом на службу в Олонецьку губернію. У середині 1850-х рр. повернувся до Петербурга. У 1861—1862 рр. В. М. Білозерський редагував журнал “Основа”, в якому було надруковано багато Шевченкових поезій. Саме В. М. Білозерський підготував для журналу першу публікацію поетового Що- Автограф Шевченкових записів у Щоденнику від 11, 12 і 13 квітня 1858 р. денника. Про нього залишилися теплі й високі Шевченкові слова: “От ще щира християнська душа”. ...слушал новую драму Желяковского (Совы)... Ішлося про драму “Зорський” польського поета і перекладача Е.-В. Желіговського (псевдонім — Сова), на читання якої у В. М. Білозерського запросив Шевченка сам автор. Використану Е.-В. Желіговським у цій драмі білоруську пісню “Посаджу коло хатини” Шевченко переклав українською мовою (“Подражаніє Едуарду Сові”). Посажу коло хатини На вспомин дружині І яблуньку і грушеньку, На вспомин єдиній! … доказал Сераковскому… Сераковський Зигмунт (1826—1863) — діяч польського національно-визвольного руху, військовик, журналіст. Уперше зустрівся з Шевченком у Петербурзі 28 березня 1858 р. (Див. Шевченківська енциклопедія. Т. 5. К., 2015. С. 715—717). ...что Некрасов... стихотворец аляповатый. Радянський літературознавець І. Я. Айзеншток (1900—1980) висловив думку, що йшлося не взагалі про творчість М. О. Некрасова, а лише про його конкретну поему “Тишина”, опубліковану у вересневій книзі “Современника”. В ній, особливо в четвертій главі, прозвучало славослів’я Олександру ІІ — поет писав про народ, який, “стекаясь к алтарю”, Хвалу всевышнему возносит И благодушному царю. Академік А. М. Лобода (1871—1931) допускав, що в оцінці Шевченка відобразився вплив С. Т. Аксакова та П. О. Куліша, котрі не любили М. О. Некрасова. Сучасний літературознавець М. Й. Назаренко вважає, що “імовірнішою здається суто естетична несумісність поетів: Некрасов відійшов від тієї романтичної традиції, яка приваблювала Шевченка — читача”. 12 квітня Снег, слякоть, мерзость; невзирая на все это, отправились мы, т. е. я, Семен и М. Лазаревский, в Академию смотреть выставку. Во избежание простуды завернули к Смурову, выпили по рюмке джину и проглотили по десятку устриц. С выставки пошли мы на званый обед к графине Н[астасье] И[вановне], данный ею своим близким многочисленным приятелям по случаю моего возвращения. За обедом граф Ф[едор] П[етрович] сказал коротенькое слово в честь милостивого царя. А в честь моего невольного долготерпения сказал почти либеральное слово Николай Дмитриевич Старов. Потом Щербина и в заключение сама графиня Н[астасья] И[вановна]. Мне было и приятно, и вместе неловко. Я не чаял себе такой великой чести. Для меня это было совершенно ново. Семен заметил, что за столом все были бледны, тощи и зелены, кроме несчастного изгнанника, т. е. меня. Забавный контраст. После обеда повез меня Сошальский к землячке М. С. Гжесевич, а часу в первом к Борелю. А от Бореля к Адольфине, где я его и оставил. …отправились… в Академию смотреть выставку. У той час в Академії мистецтв була розгорнута виставка робіт її академіків і учнів. Шевченко вже побував на ній 6 квітня, тобто напередодні відкриття, занотувавши, що “пейзажі переважно перед іншими видами живопису мені впали в очі”. Тарас Григорович приходив сюди 24 та 25 квітня і цього дня написав у листі до С. Т. Аксакова: “...Выставка случилась в Академии художеств, которой я так давно не видел и которая для меня теперь самое светлое, самое высокое наслаждение. Какие пейзажи, просто чудо!.. Выставка немногочисленна (було виставлено 245 творів. — В. М.), но прекрасна, а в особенности пейзажи, очаровательные пейзажи!”. ...завернули к Смурову... Ішлося про Сергія Герасимовича Смурова — власника гастрономічної крамниці з рестораном на Великій Морській вулиці, що користувався популярністю серед заможної публіки. ...выпили по рюмке джину и проглотили по десятку устриц. Між іншим, і горілку, перегнану з ялівцевими ягодами, і делікатесний стіл із уст-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин