Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Будь-яка рана, заподіяна комусь одному, болить усім, як їхня власна”. Житейські історії 15 · с. 15сторінка оригіналу ↗

Любов і голуби, або Мачківські з Прибузької

Слово Просвіти, №17 за 2018 рік

У Хмельницькому живе і працює чудове подружжя Мачківських, які є взірцем для багатьох людей. Микола Антонович Мачківський — відомий письменник і журналіст, член НСПУ і НСЖУ. Протягом усього життя займається просвітницькою діяльністю, у своїх статтях і книгах утверджує значимість української мови. Він — один із засновників Товариства української мови, лауреат багатьох премій, зокрема й міжнародної — імені Івана Кошелівця. Своєю увагою і підтримкою він відкриває Хмельниччині літературній нові імена. Його талант і людяність у гармонії з красою та іскристою енергією дружини Марічки створюють світлу ауру для рідного міста. По суті, Мачківські є його оберегом і гордістю. Свою велику вдячність цим добрим і щирим людям я висловлюю у маленькому прозовому творі. Лідія ЯЦКОВА, педагог, письменник, композитор, Хмельниччина Дивлячись на цього чоловіка, який давно вже розміняв восьмий десяток, досі не перестаю дивуватись: звідки береться та іскриста доброта, порядність і людяність? Народившись у воєнні часи розрухи і бідувань, пройшов голодні і холодні роки дитинства і юності. На своїх плечах ніс увесь тягар домашніх турбот, і навчався, і працював. Як же так? Хто “жив і купався в маслі”, в того серйозне обличчя, суворий погляд, завжди незадоволений — життям, кимось, чимось!.. А він? Обличчя світле, усміхнене, і таке добродійно-сонячне. Знову запитую в себе: чому так? Може, частинку співзвучного імені освічує чудодійним промінням сам Святий Миколай, даючи йому чарівний посох — перо правди і мудрості? В чому сховано солодко-терпкуватий присмак притягання до цієї людини, до її чистого і ліричного слова? Може, в тій маленькій пшеничній зернинці, яку він наповнює своєю животворною енергією і дарує як основу життя для іншої живої енергії? Так, саме для цих вірних, небесно-ніжних птахів, чия вірність описана чи нев усьому світі — голубів! Та й він сам, як голуб, тому, можливо, так їх розуміє, дбає про них, щоразу несучи повні пригорщі зерна їм — голубочкамголубам. І своїй вірній дружині-голубці він щораз воркує: не забудь купити пшенички. Та хіба ж вона забуде? Це — на першому місці. Чи холодно на вулиці, чи тепло, маленький похід до голубів є ковтком цілющого бальзаму, сили світла і любові. Хтось милується такою картиною (і подумки заздрить), хтось дивується (ще витрачати гроші на пшеницю!), хтось усміхається (я б так хотів, але немає часу), а розуміє тільки вона, його половинка, бо вона — як подруга-голубонька. Цікаво, що б сказали на своїй мові ці птахи про свого добродія? Думаю, що вони чують людей серцем, і їхнє воркотливе співання — це і є вияв пташиної вдячності. Чомусь пригадалися голуби високо в небі, він шукає її. (Хто не знає: щоби голуб завжди повертався додому, йому потрібна голубка, бо вони живуть парами і один без одного не існуватимуть!) Побачив — і кинувся назустріч. Це є вершиною взаємозв’язку пари. Добре, що наша пара воркує про доброту, щирість і чуйність. Неправда, що настали часи тільки комп’ютерів і роботів. Часи гарні, бо є ще люди, голуби і любов!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин