Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Будь-яка рана, заподіяна комусь одному, болить усім, як їхня власна”. Житейські історії 15 · с. 15сторінка оригіналу ↗

На все свій час

Слово Просвіти, №17 за 2018 рік

Валентина СЕМЕНЯК, НСПУ, м. Тернопіль Дуже часто старші люди, підсумовуючи розмову, ніби між іншим кажуть: “На все свій час”. Ця фраза звучить скрізь і всюди. І тільки нещодавно вона почулася мені не такою, як завжди. Подумалося: “А який він, отой свій час?”. Час як такий, зрозуміло, космічна величина, проте на Сході кажуть ще інакше, глибинніше: “Час — це Бог, не розтрачуйте його намарно”. Коротко і зрозуміло. Якраз це визначення асоціюється зі всеохопністю і водночас безмежністю, більше того — з недосяжністю. Насправді ж дещиця цього часу належить і нам з вами, адже ми його мікроскопічна часточка. Неймовірно, але факт. Однак “свій час” — поняття набагато стисліше і проникливіше. Все, що нас оточує, також має… свій час. Візьмімо для прикладу природу, зокрема пори року. Весна, літо, зима, осінь — все має свій час. Життя людини також: народження, дитинство, юність, зрілість, старість, перехід із земного в іншу форму життя. На все відведений свій час. Навіть небесні світила його мають. Уявімо на хвильку, що б могло бути, якби сонце не захотіло вранці сходити над світом, а увечері — заходити? Тоді б порушився природний цикл і все (катастрофічне руйнування) відбулося б за невтішним принципом “доміно”. Це треба просто прийняти, усвідомити і зрозуміти. Недарма ж хтось колись сказав: “Жили наші діди —

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин