Події, факти, коментарі · “Наша мрія — єдина помісна, християнська церква в народі, який повертається до своєї європейської родини незалежних держав і націй”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
Не підмінюйте понять, панове!
Слово Просвіти, №17 за 2018 рік
Лариса МОРОЗ, доктор філологічних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ
Якби я знала про петицію щодо передання Києво-Печерської Лаври до Київського Патріархату, обов’язково приєдналася б до неї. Лише незрозуміло, чому цю петицію спрямовано до київської влади, адже проблема Лаври — всеукраїнського, коли не світового масштабу. Не забудьмо й того, що навіть ЮНЕСКО, зафіксувавши її як пам’ятку всесвітнього значення, не змогла (принаймні досі — може, внаслідок нашої пасивності?) захистити Лавру від забудови всілякими готелями, ресторанами тощо. А тут раптом один із чиновних діячів, ні сіло ні впало, заявляє, що таку акцію (передання) не можна навіть розглядати, бо то може спровокувати “міжРЕЛІ- ГІЙНЕ протистояння”. Бо ж “не дано” йому знати, що релігія у нас, усіх християн, одна, а йтися може лише про міжКОНФЕСІЙ- НІ проблеми. І що корені їхні — ще з 1686 року, коли Московський синод (канцелярія тієї церкви, яка ніби забула, що походить із церкви Київської, отже, мала би підпорядковуватися саме їй) за хабара отримав у Константинопольського патріарха право над Церквою Українською (яка походить від Хрещення Руси-України 988 року). Патріарх тоді ще намагався чинити опір, але московські агенти залучили до справи Великого Візира, і в такий спосіб, виходячи з суто політичних інтересів двох тодішніх імперій, питання було вирішене. Цю історію слід пам’ятати. Сама ж Московська церква ще від Івана Грозного служить інтересам імперії — й донині. Поцікавмося хоча б, чи припинили вони анафемствувати на адресу Івана Мазепи, за наказом біснуватого Пєтра І, зумовленим суто політичними (частково — суто особистими) мотивами. І ніколи не забуваймо, як ті діячі в рясах не прихистили людей, що тікали тривожної осінньої ночі 2013 року від “беркутні”. Мовляв, ми не можемо ставати на бік однієї з протиборчих сторін. Тобто, намертво забувши Заповіді Христові, зокрема “захисти слабшого”. Церкву зробили знаряддям політики. Внаслідок цього зазнали руйнувань наші найдорожчі пам’ятки. Необхідно порятувати, для початку, Києво-Печерську Лавру, неправедно захоплену і не доглянуту належно.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
