«Просвіта» сьогодні · с. 6сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №18 за 2005 рік
Слово Просвіти, №18 за 2005 рік
НАШІ ЗА КОРДОНОМ
ВИСТУП НА VII З‘ЇЗДІ
Якось в одній із радіопередач “Дзвони Просвіти”, яку веде професор Олександр Коновець, у розповіді про наш видавничий центр “Просвіта”, проблеми сучасного книговидання, на запитання ведучого — то що ж зробити для того, аби українська книжка мала всі умови для нормального функціонування, як гість передачі я жартома відповів: “Уявляю собі таку віртуальну ситуацію — починається засідання Кабінету міністрів, і перед розглядом питань порядку денного Прем’єр-міністр інформує присутніх про те, яку українську книжку він нещодавно прочитав, і яке вона на нього справила враження. А далі всі члени Кабміну обмінюються своїми думками чи емоціями про прочитане”. Ця передача була записана у вересні минулого року. По радіо вона прозвучала. Звичайно, що подібне щось із тодішнім урядом уявити було неможливо. А з теперішнім? На уряд Ю. В. Тимошенко ми, звичайно, покладаємо великі надії. Однак бачимо, що на вирішення питань культури й освіти їй катастрофічно бракує часу. Про це, до речі, вона зізналася сама в широкоформатному інтерв’ю в останньому числі газети “Дзеркало тижня”. У розділі “Про культуру”, найкоротшому, найлаконічнішому, всього на два питання, Юля Володимирівна відповіла чітко: “Щодо культури в нас розподіл праці — цією сферою займається особисто Віктор Андрійович”. Щоправда, аби не усунутися цілком від цієї важливої суспільної сфери, сказала, що “сьогодні в цій царині ми діємо, радше, ситуативно, ніж стратегічно”. Ситуативно протягом усіх років незалежності розвивалося українське книговидання, настав час виробити стратегію його розвитку. Існує багато концепцій, преференцій щодо його поліпшення, і всі вони мають слушність, але, на жаль, ні кожна зокрема, ні всі разом не здатні вирішити загальну проблему виживання й розвитку української книги. У цьому переконанні я не один. У своїй статті “Як облаштувати книжковий світ” (те ж число “Дзеркала тижня”), президент Форуму видавців Олександра Коваль зазначає: “Клубок проблем, які не дають жити українській книжці, дуже заплутаний, їхній перелік далеко неповний, і, взявшись за вирішення однієї, ми не тільки його не розплутаємо, а можемо створити безліч нових. Вирішувати, як і належиться в революціях, треба відразу всі, хоча й не одночасно”. Особисто мені, як видавцеві з багаторічним досвідом, керівникові ВЦ “Просвіта”, якому днями виповнюється 10 років, який має вагомі здобутки, зокрема за минулий рік п’ять дипломів на книжкових виставках-ярмарках, гран-прі на Форумі видавців у Львові, отже, особисто мені, повторюю, буде прикро й боляче, якщо побачу в друкарнях розкішні фоліанти на зразок сімейних альбомів наших найвищих посадовців, як це було торік, і на ці видання інколи спрямовувалися кошти із держбюджету. Я також розчаруюся у владі на місцях, якщо з’являться довідники на кшталт “Хто є хто в Україні” ( така-то область) із неодмінними фоторепродукціями й живописними біографіями місцевих можновладців, власників великих підприємств, тобто хазяїв реґіону тощо. Із-поміж кількох причин кризової ситуації в українському книговиданні, а саме: 1) відсутність або недостатність державної підтримки книговидання; 2) засилля дешевих російських книжок; 3) знищення державної книготорговельної мережі; 4) брак інформаційного забезпечення книжкового ринку; називають ще й таку: 5) недостатнє функціонування української мови в суспільстві. Шановні просвітяни! Чи не ця причина основна і визначальна у низькому рівні випуску й розповсюдження українськомовної книжкової продукції? Наша мова потребує не тільки захисту. Для того, щоб нею добре володіти, потрібно багато читати якісної, добротної художньої, науково-пізнавальної, енциклопедичної літератури. Для цього необхідно мати прищеплений добрий художній смак, а також налаштованість на застосу-
Залишається невідомою подальша доля книг, що випущені за державні кошти як “соціально значущі”. Вони осідають на складах, а чи доходять до конкретних місць призначення, — невідомо.
Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
