Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» сьогодні · с. 6сторінка оригіналу ↗

КНИГА, ЯКОЇ ВИ ПРАГНЕТЕ

Слово Просвіти, №18 за 2005 рік

вання інтелектуальних зусиль. Як справедливо зауважує професор Олександра Сербенська, сьогодні “відбувається втрата погляду на мову як на ідентичність нації. Сьогодні наша імунна система щодо мови розслаблена. І це не може не створювати напруги в суспільстві, психологічного дискомфорту. Слід, зрештою, замислитися, чи є ми нормальними, повноцінними людьми у плані мовному. Конституція твердить, що українська мова — державна. Але як метафорично висловився хтось із мудрих, конституція — це лише рілля, яку треба добре обробляти, щоб вона дала плоди. Одні прийшли на цю ниву працювати, докладаючи зусилля розуму і серця, інші — зоране і посіяне топтати, нищити”. У своєму короткому слові мені б не хотілося повторювати наболіле, те, що всі ви добре знаєте. Є проблеми з виготовлення книжок, є проблеми з їхнім розповсюджуванням, є проблеми з їхнім читанням та просуванням. Нас не може не тривожити той факт, що в Україні зараз функціонує близько 300 книгарень, у той час, як, наприклад, у Польщі — 2,5 тисячі. У Києві з існуючих у радянський час 115 книгарень, що перебували в комунальній власності, залишилося 9. Протягом минулого року всі видавці міста солідарно намагалися відстояти магазин “Медична книга”, що на площі Льва Толстого. Понад місяць тому, вже при новій владі, за яку боровся Майдан, магазин усе-таки припинив своє існування. На його місці має бути розважальний заклад. Протягом останніх років за ініціативою Київради з центральних вулиць Києва зникло чотирнадцять книгарень. Сьогодні під загрозою опинилися останні книжкові магазини на Хрещатику — “Сяйво” та “Знання”. За словами членів Української Асоціації видавців і розповсюджувачів, іноземні гості “Євробачення”, напевно, будуть здивовані відсутністю книгарень у центрі міста, оскільки в європейських країнах ситуація протилежна. Це в Києві. А що вже казати про обласні та районні центри, а про селища й села згадувати страшно. Одним із пріоритетних напрямів нашої діяльності на майбутні чотири роки має бути наша громадська увага до сільських бібліотек. На парламентських слуханнях із питань культури у своєму виступі народний депутат Іван Заєць запропонував, щоб фінансова підтримка сільських бібліотек була передбачена в Державному бюджеті, а не в місцевих, як це було досі. Це дуже слушна пропозиція, я думаю, що всі ми з вами її підтримуємо, і якщо справді таке відбудеться, братимемо це виконання під наш громадський контроль. Необхідно домагатися від владних структур створення Програми функціонування клубних закладів разом із бібліотеками. Під ці Програми мусять виділятися бюджетом кошти. Наприклад, у Київській області, де обласну організацію “Просвіти” я маю честь очолювати, за останні 15 років закрилося 20 % бібліотек, тобто кожна п’ята. 60 % не опалюється зимою. Нова влада Київщини, зокрема голова ОДА Є. Д. Жовтяк, готовий сприяти всім нашим просвітянським ініціативам. Як підказує щоденний життєвий досвід, без контролю громадськості справи державної ваги, що нас особливо хвилюють, можуть десь зупинитися у своєму розвитку, загальмуватися. Скажімо, залишається невідомою подальша доля книг, що випущені за державні кошти як “соціально значущі”. Вони осідають на складах, а чи доходять до конкретних місць призначення, — невідомо. Те ж стосується і справи з постачанням підручників. За час, що минув після VI з’їзду “Просвіти”, видавничим центром “Просвіта” випущено в світ 80 назв книг, загальний наклад яких становить 225 000 примірників. Протягом минулого року ми мали можливість виконувати План комплексних заходів всебічного розвитку української мови спільно з Міністерством культури та мистецтв України. Ці видання ви знаєте. За браком часу не перелічуватиму їх. У багатьох областях ці книги вже є. До яких не дійшли, прошу керівників обласних “Просвіт” прискорити вивіз книг із Києва до обласних, районних та сільських бібліотек. Хто намагався вивчити ситуацію в селах, констатує факт страшного занепаду в тамтешніх бібліотеках. Із цим далі миритися не можна. Шановні просвітяни! Більшість із нас родом із села. Мусимо якимось чином віддати йому свій борг, свою данину, щоб нинішнє село могло давати українському світові нових талановитих дітей. Насамкінець я хочу подати кілька пропозицій, вироблених багатьма моїми колегами-видавцями, щодо покращання сучасного книговидання. А саме: 1. Ініціювати проведення парламентських слухань, на яких розглянути тільки проблеми забезпечення належного розвитку українського книговидання та функціонування української книжки. 2. Запропонувати Кабмінові в урядовій програмі наголосити на пріоритетному розвитку освіти, науки й культури, окремо виділивши розвиток книговидання. 3. Створити робочу групу, залучивши до неї представників “Просвіти”, яка узагальнить наявні проблеми, проаналізує законодавство, вивчить закордонний досвід і розробить програму дій, що після широкого громадського обговорення має бути прийнята на законодавчому рівні. z Василь КЛІЧАК член Центрального правління, директор ВЦ “Просвіта” Фото Ганни ОБОРСЬКОЇ “Конституція твердить, що українська мова — державна. Але як метафорично висловився хтось із мудрих, конституція — це лише рілля, яку треба добре обробляти, щоб вона дала плоди. Одні прийшли на цю ниву працювати, докладаючи зусилля розуму і серця, інші — зоране і посіяне топтати, нищити”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин