Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Очевидець і · с. 13сторінка оригіналу ↗

УКРАЇНСЬКЕ КОРІННЯ ПАПИ ІВАНА ПАВЛА II

Слово Просвіти, №18 за 2005 рік

часі своєї доповіді сказав, що його покійна мама Емілія була русинкою, тобто українкою. І своїй мамі він завдячує знання української мови, якою виголошує свої бесіди на синодах українських владик, промови до українського народу під час відвідування українських церков” (Ісидор Нагаєвський. Історія вселенських архиєреїв. Том. 4. — Рим—Львів, 1999. — С. 167). Борис Филипчак, свояк Кароля Войтили, українець, лікар із м. Пасаїка у США: “Що стосується Папи Івана Павла II, то його матір була нашого українського роду. У тих часах, коли царський уряд нищив унію на Холмщині, родина Качоровських переселилася до Галичини, а згодом осіла в місті Краків, де дідо Качоровський заснував собі робітню (підприємство. — Д.С.) фаетонів. А Кароль Войтила (батько Папи. — Д. С.) був-таки поляком і одружився з Емілією Качоровською; був урядовцем в австрійському війську й тимчасово був відряджений до Лінцу в Австрії, де народився їхній старший син Едмунд, що ходив там до школи. Після війни всі вони переїхали до Польщі, де Кароль Войтила вступив до війська в ранзі хорунжого та був призначений до служби в містечку Вадовиці біля Кракова. І там народився їхній другий син Кароль-Йосип, майбутній Папа Іван Павло II. Його тримав до хреста мій тесть Йосип Кучмерчик, бо його жінка Ольга Качоровська була рідною сестрою матері Папи — Емілії Качоровської. Донька Кучмерчиків Софія, двоюрідна сестра Папи Івана Павла II, була моєю дружиною. Я студіював медицину в Кракові разом із братом Папи Едмундом, і він познайомив мене зі своєю сестрою Софією, з якою я одружився. У домі Качоровських розмовляли двома мовами: польською та українською. Папа в тісніших гуртах висловлювався, що “моя мама була русинкою”. А від моєї дружини я знаю, що вони були греко-католицького обряду, але згодом сполонізувалися” (Ісидор Нагаєвський. Цитований твір. — С. 166). На початку статті я згадав, що п’ять разів зустрічався і розмовляв з Папою Іваном Павлом II у Римі: 5 травня 1988 року під час міжнародного симпозіуму “Походження і розвиток візантійсько-слов’янського християнства”; 1 травня 1990 року під час міжнародного симпозіуму “Засади соціальних і культурних традицій у Східно-Центральній Європі”; 31 жовтня 1991 року під час міжнародного симпозіуму “Християнство і культура в Європі: Культурна пам’ять. Нинішня самосвідомість. Проекти”; 6 липня 1996 року двічі — вдень під час Літургії (в православному обряді) в соборі св. Петра, ввечері — на прийнятті у Ватиканському палаці. Найпам’ятнішою, з погляду теми цієї статті, була третя моя зустріч і розмова з Папою Іваном Павлом II 31 жовтня 1991 року. Коли я підійшов до Папи привітатися з ним (а це було в одному із залів палацу ім. Папи Павла VI), Святіший Отець, усміхаючись, запитав: — Чи пан професор не бував раніше в нас у Римі?

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин