Культура · с. 15сторінка оригіналу ↗
ПАЛІТРА ЖИВОПИСАТИ — ЗБЕРІГАТИ ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО Заслужений діяч мистецтв України Володимир НОВИКОВСЬКИЙ, художник, чиї твори експонувалися на багатьох міжнародних виставках, нині представляє нову персональну виставку в Українському фонді культури на вулиці Липській, 16.
Слово Просвіти, №18 за 2005 рік
Понад два десятиліття митець ділить свій творчий час між живописом і графікою. Утім, значна частина живописного доробку майстра, зокрема та, що представлена в залах Фонду культури, особливо дорога киянам: ідеться про краєвиди Пущі- Водиці, адже саме там розташована маленька майстерня-дача митця. У тому приміському лісі він знає на ймення всі старезні, ще не винищені дерева, радіє птахам, які повертаються туди щовесни, вітає молодий підлісок, що підказує дорогу до заповідної грибної галявинки. У цьому циклі Володимир Новиковський виступає триєдино: живописцем, природоохоронцемпатріотом і фантазером-казкарем. Але казкарство його не ілюстративне, не сюжетне. Його казка ніби відкриває прямому глядацькому погляду тонке життя приміського лісу як живої свідомої істоти. Несподівані ракурси відомих місцин поблизу кінцевих зупинок трамвая чи маршрутних таксі, палаючий червоним клен, віддзеркалений у калюжі лісової дороги, оточеної (чи ба — отороченої) стрімкими соснами, — все це пройняте живим шумовинням гілок і невибагливого птаства. І все ж художник населяє ліс добрими духами, що покликані його оберігати. Він малює дерево, яке ніби вийшло попереду інших когось зустрічати з розкритою душею. Пуща-Водиця, близька й довірлива, яка ще кілька десятиліть тому укривалася щовесни бузковим килимом першоцвітів, через яскраві живі картини Володимира Новиковського десь глибоко, на дні глядачевого серця торкає струнку докору: “Скажи: для рідної землі ти — інопланетянин?” — і миттєво руйнує споживацькі наміри любителів весняних букетів. Якщо на перший погляд живописні полотна Володимира Новиковського прості й відкриті: портрет дружини в щедротах серпневих дарунків, вітрильники на Дніпрі й на морському обширі, небеса, обов’язково високі, з вигадливим малюнком хмар чи діагона-
РЕТРОСПЕКЦІЇ
Кожна людина, за звичаєм, щез дитинства шанобливо та зворушено закохана в пісні, створені своїм народом. Це любов генетична, вона, як кажуть, у крові від народження, з колиски. Народна пісня завжди була й залишається найціннішим скарбом у музичній культурі українського народу. Її позачасовість, своєрідне національне забарвлення, характерна ладо-гармонійна побудова, особливо в хоровому звучанні, — наше духовне багатство, яким пишаємося і яке ревно оберігаємо. Не дивно, що українські композитори-класики: Микола Лисенко, Кирило Стеценко, Микола Леонтович, Петро Ніжинський, Олександр Кошиць, були безмірно закохані в українську народну пісню, досягаючи в її хоровій обробці справжньої геніальності. По-синівськи любив народну пісню і наш Пророк — великий поет і художник Тарас Григорович Шевченко. Щедрим історичним джерелом, в якому народжувалися і йшли в життя народні пісні, завжди було українське село. Скільки ми маємо пісень героїчних козацьких, бурлацьких, чумацьких, побутових, щемливих ліричних і веселих жартівливих із прадавніх часів. Болісно усвідомлювати, що з деградацією українського села почала зникати з лями сонячних променів, стрункі деревця на сонячній галявині ботанічного саду — або ж знаменита вже портретна галерея гетьманів, яку завершив художник до нової виставки, — то при уважному, тривкому спілкуванні все це набуває особливостей, як і при знайомстві людини з людиною. Глядач відкриває новий нюанс у самому собі, робить порух поглядом і спершу відзначає “одяг” — кольорове вирішення полотна, потім наче якусь мелодію чує, а далі вже мандрує часом разом із автором — минулими століттями чи недавніми, близькими в пам’яті, по-своєму непростими, але не позбавленими позитивних рис десятиліттями. Володимир Новиковський — людина надзвичайної доброти й порядності, він не нав’язує своєї думки, а потихеньку будить людську совість, не декларує, а запрошує порозмірковувати. Тому шанувальники його картин — це вже
Неосяжна тема, скажете. І справді. Про це вічне, прекрасне мистецтво написано томи дисертаційних робіт, висловлено численні думки видатних людей. Та плин часу — надто стрімкий. Змінюються покоління, а з їхньою зміною життя вносить свої корективи й у музичне мистецтво, особливо в пісенний жанр. Сьогодні важливо розуміти, яка пісня, яка музика нас оточує, що в них впливає на нас, формує наші смаки, нашу духовність. Тема непроста. Коротко не скажеш. Вона вимагає критичного аналізу, конкретних прикладів. Поговоримо про найулюбленіший і найпопулярніший у народі жанр — пісенний.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
