Читацьке віче · с. 3сторінка оригіналу ↗
ЦЕ — ПІДСТУПНИЦ-
Слово Просвіти, №18 за 2005 рік
ПРО МОВУ
Фатальна помилка Олександра Мороза в тому, що він трактує українську мову лише як засіб спілкування між людьми. Поглянемо на справу ширше, зануримося в неї глибше. Кожна національна мова виконує не лише одну комунікаційну функцію, вона — основна форма вираження, зберігання та передавання від людини до людини, від покоління до покоління духовних цінностей: норм громадянської та побутової моралі, багатства культури, трудовий досвід, набуті нацією протягом довгих тисячоліть її існування. Мова — вмістилище духовного життя нації, матеріалізована думка й почуття, розуміння добра й зла, оцінки подій історії та сьогодення. У слові сконцентрована національна свідомість, духовна енергія, що робить людину вільною від зовнішніх обставин, утисків можновладців; воно було останнім пристанищем уярмленого народу. Ось чому завойовники завжди, в першу чергу, прагнули знищити мову загарбаної нації, люто переслідували тих, хто ставав на її захист. Французький ясновидець Нострадамус (середина XVI ст.), пророкуючи майбутнє багатьох народів, писав про Україну: Де мова тішить слух, там Борисфенів край (землі понад Дніпром) найперший здвиги розпочне (визвольний рух), уб’є рутину (консерватизм, шаблон). І за царату, й за більшовицького режиму найзаповітнішою мрією російських “чужих” і “своїх” шовіністів завжди була — “Україна без українців”. Прогресивні (й чесні) соціологи нашого північного “сусіда” відверто заявляють, що тепер унаслідок втрати України значно понизився імідж Росії, її вплив на світове суспільство, роль у житті планети. Ось чому й московський уряд, і наші громадяни північносхідних реґіонів так наполегливо прагнуть впровадити в Україні федерацію, розірвати її територію на частини, а потім поступово кожну зних втягти в межі імперії. А наші манкурти допомагають “старшому братові” в цьому чорному ділі. Тепер вони вчепилися мертвою хваткою в нашу мову. Дніпро та Волга течуть паралельно, але в них різні витоки і впадають вони в різні моря. Чи замислювався хто з нас, чому назви представників усіх націй мають іменникову форму (білорус, німець, француз, українець тощо),
РЯДКИ З ЛИСТІВ
* * * Щиро вдячна за газету “Слово Просвіти”! Перечитую всю, опрацьовую, найпотрібнішим користуюся у виступах, а взагалі — все потрібне. Я не люблю спорту. Але здобутки у виступах подаю як досягнення нашого народу. Сподобалася промова Марії Матіос. Про Ліну Костенко. “Болить цей час”, про художника Петра Яковенка. Чудовий вечір присвятили 75-річчю Ліни Костенко. Започаткувала його я, як керівник творчого об’єднання “Мистецька Олександрія”. І тепер щорічно обласне свято — “Всесвітній день поезії” проходитиме в Олександрії. Бажаю вам і колегам із газети щастя, здоров’я, любові й весни! Щиро ваша душею і серцем
Наталя ФЕСЕНКО, м.Олександрія
* * * Чому О. Мороз так печеться за мешканців сходу та півдня, що вони не зможуть говорити російською мовою? Я весь свій вік живу на півдні, тут народилася, а мене колись хто запитав, якою мовою я хочу говорити?! На роботі мене ненавидять за те, що розмовляю українською, що голосувала за Ющенка. Мене поїдом їли і продовжують це робити, сміються, знущаються. Якось я чула по телебаченню маму Георгія Ґонґадзе. Вона говорила, що в Україні незахищеними є лише українці; і це справді так. Українську мову треба захищати, а не дбати про російську. Половину — де там половину — майже все життя прожила безпартійною, а в січні 2001 року вступила до СПУ. Коли в грудні 2000 року СПУ на чолі з О. Морозом піднімали людей на мітинги протесту, я не один день простояла на Майдані. Тоді я вірила. Після тих мітингів і вступила до партії. Та, певно, краще бути безпартійною.
Валентина ІГНАТЕНКО, м. Херсон
* * * Як і кожний свідомий українець, патріот, я палкий прихильник тижневика “Слово Просвіти”, передплачую його і постійно читаю. Щиро вдячний Вам за громадянську позицію газети, патріотизм, любов до України та захист рідної мови. Нам, читачам, не байдуже, що з’являється на шпальтах цього, такого потрібного зараз популярного часопису. Радіємо успіхам.
П. ГОРДІЄНКО, м. Київ * * * Приклад Закону світла Розуму: Хто насолоджується — Не в змозі щиро радіти; Хто постійно отримує задоволення — Бере його за рахунок інших; Хто завжди насолоджується і отримує задоволення — Завжди паразит.
Григорій КОВАЛЬ, с. Шунтук, Адигея, Росія
* * * На 14 році Незалежності у сенсі повернення до своїх традицій не прогресуємо, а навпаки — котимося назад. Уже 23 лютого святкуємо як день Захисника Вітчизни, а ще — день солідарності пролетаріату (1-го Травня), якого практично немає в Європі, так само, як і 8 березня. Якщо рухаємося до об’єднаної Європи, то мусимо адаптуватися до неї, а не жити в полоні совєцького минулого.
Степан БОЙКО, м. Івано-Франківськ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
