Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Який це благословенний народ! Який він численний! Як ревно він береже православну віру!” · с. 4сторінка оригіналу ↗

УКРАЇНСЬКИЙ ШЛЯХ

Слово Просвіти, №18 за 2007 рік

МАНДРІВКИ ІСТОРІЄЮ З ВОЛОДИМИРОМ ЯВОРІВСЬКИМ Продовження. Початок у ч. 15, 16 за 2007 р. Про Городківку я можу розповідати довго і детально, та передам слово Павлові Халебському, він у цій ситуації має більше прав, як я. “Цього і в наступні дні шлях наш пролягав лісом, де росли дуби й інші високі дерева. Ляхи, пануючи в цьому краї, мали з лісів велику вигоду, використовуючи деревину для будівництва фортець, міст і осель. Козаки, визволивши свою країну, розподілили землі й угіддя поміж собою й тепер постійно працюють у лісі: рубають дерева, викорчовують і спалюють пні (на поташ, який був тоді у великій ціні, бо з нього виробляли порох — коментує М. Рябий), а нову ділянку засівають хлібом. Усяке місто й містечко в козацькій країні повні люду, особливо маленьких дітей. Мабуть, у кожному місті їх понад сорок-п’ятдесят тисяч або й більше. Ці діти, численніші від трави, усі вміють читати, навіть сироти. А сиріт і вдовиць дуже багато, бо їхніх батьків і чоловіків убито в безперервних війнах. Вони, тобто козаки, мають, одначе, гарний звичай: одружують своїх дітей юними, і через те козаки численніші од зірок небесних і піску морського. У кожному місті чи селі неодмінно бачиш великий зариблений ставок, утворений дощовими водами і перегаченими річками. Гать або ж греблю кмітливо вимощено в’язанками хмизу, ущільнених гноєм та соломою; в греблі пороблено протоки, протічна вода рухає млини. Пристрої, що їх застосовують козаки для обертання млинових коліс, просто-таки дивовижні, ми бачили млин, що його змушувала молоти жменя води. Знай, читачу, що, починаючи з Волощини та Молдови, у країні козаків, аж до землі московітів, усі шляхи пролягають серединою міст і містечок, і подорожній в’їздить в одні ворота, а виїздить у протилежні, потаємних же доріг поза містами взагалі немає. Це дуже важливо для їхньої оборони. Проїхавши ще дві милі, ми дісталися до іншого торгового містечка, яке має дерев’яну стіну й фортецю, а назва його — М’ясківка. Нині копають довкола цих міст рови з огляду на те, що учинили ляхи в ніч перед Великоднем. Назустріч нам також вийшли всі городяни, панотці в ризах, із корогвами й свічками під спів дітей, і полковник Михайло, який стояв за межами міста з дванадцятьма тисячами козаків, пильнуючи кордон країни ляхів, Молдови й країни татар. Нас завели до церкви в ім’я Матері Божої. У місті є ще й друга церква — Свято-Миколаївська. Отак по всій землі козаків — усі ці містечка лежать на невеликій одне від одного відстані. О, яка це благословенна країна! Не відміряєш і такої відстані, як від Халеба (з цього містечка автор подорожніх нотаток — М. Рябий) до Хан Тумана (поселення за одинадцять кілометрів од Халеба — М. Рябий), як стрінеш дорогою десять чи принаймні п’ять містечок. Це отак — на великих шляхах, а на тих, що відгалужуються у праву й ліву руку, то там поселень без ліку. Кожне місто неодмінно захищено трьома оборонними дерев’яними стінами, дбайливо утримуваними; зовнішня стіна — це частокіл із гострих паль проти кінноти, щоб не могла увірватися; дві інші, з ровами поміж ними, зведено в передмісті. Над самим містом панує фортеця з гарматами в бійницях; отож коли ворог усе ж проникне крізь усі три стіни, захисники міста можуть зачинитися у фортеці й оборонятися далі. Дорога до фортеці веде через вузький міст понад ровом, схожим на став, і через фортечний вал. Коли виникає небезпека, мости руйнують, тому вони не бояться. У М’ясківці ми заночували”. Та надам, нарешті, слово самому Миколі Рябому, — хай асистує Павлові Халебському — чужинцеві, який майже рентгеноскопічним, неупередженим поглядом пронизував тодішню Україну. А нинішню характеризує слово об’єктивного історика та краєзнавця Миколи Рябого. “М’ясківка над річкою Марків% кою, колись багатою на рибу та судноплавною, як і Рашків та Дубо% сари на лівому, східному, березі Дністра, — дуже давнє українське поселення. На це, зокрема, вказує існування в різних місцинах бага% тьох цвинтарів, на жаль, уже зрів% няних із землею, давно забутих. Колись тут гомоніло місто Шуми% лів. Після одного бойовиська, коли з обох боків — нападників і захис% ників міста — було нашатковано ці% лі гори людського м’ясива Шуми% лів став М’ясківкою; поляки ж, осівши тут, перейменували посе% лення на М’ястківку. Наше південне Поділля, опису% ване Павлом Халебським, прикри% вало Україну%Русь із південного

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин