“...Українська наука перебуває у вкрай критичному стані, який... створює реальну загрозу безпеці держави”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
СУСПІЛЬСТВО І НАУКА
Слово Просвіти, №18 за 2007 рік
Микола ДРОБНОХОД, президент Академії наук вищої школи України
Необхідність інтелектуального супроводу державотворення Економічне процвітання будьякої країни можливе сьогодні лише за умови інтенсивного технологічного використання наукових знань, коли інновації, засновані на новітніх досягненнях сучасної науки, визначають розвиток суспільства й функціонування зростаючої економіки. Україна має спрямувати свій поступ до реалізації моделі стійкого, екологічно безпечного розвитку суспільства, що ґрунтується на гармонійному поєднанні генетично-духовної, економічної та соціальної сфер. Тому наука й освіта набувають пріоритетного значення як система знань, що забезпечують розвиток суспільства. Без їхнього належного рівня перехід України на інноваційну модель розвитку просто неможливий. Світовою практикою, самим життям доведено, що лише єдність освіти з наукою є запорукою належного інтелектуального супроводу державотворення. Це є й провідною вимогою Болонської декларації щодо інтеграції європейської вищої освіти. Тим часом українська наука перебуває у вкрай критичному стані, який не тільки не відповідає потребам сучасної якісної освіти, а й створює реальну загрозу безпеці держави. А тому на тлі кризового стану української науки абсурдними є статистичні показники галузі (газ. “Голос України” від 12 грудня 2006 р.): за роки незалежності в Україні кількість кандидатів наук зросла в 1,2 раза (з 57,6 тис. до 68,3 тис.), докторів — у 1,5 раза (з 8,1 тис. до 12,0 тис.), членів-кореспондентів — у 2,5 раза (з 235 до 569), академіків — у 6 разів (з 265 до 1554), кількість аспірантур — у 1,7 раза, аспірантів — у 2,3 раза (з 13 до 30 тис.) докторантур — у 2,6 раза, докторантів — у 3 рази (з 0,5 до 1,5 тис.). Це при тому, що лише кожен шостий із докторантів і аспірантів захищає дисертацію. Три сотні докторських і дві тисячі кандидатських дисертацій, які щорічно захищаються в Україні, не є свідченням високого рівня нашої науки. Чимало з них до справжньої науки не мають жодного стосунку. Часто це переписування в різних інтерпретаціях відомого або й просто плагіат, що є особливо типовим явищем у сфері гуманітарної науки. Сьогодні, проголошуючи рух до інноваційної економіки, ніхто серйозно не з’ясував, а що це конкретно означає в контексті української економіки з огляду на стан вітчизняної науково-технологічної сфери. Усе залишиться на рівні декларацій. А перед Україною ці проблеми постають у двох аспектах. По-перше, куди спрямовувати інновації, не маючи реальної програми сталого розвитку? Подруге, на що ми здатні в цьому інноваційно-технологічному процесі? У зв’язку з величезними втратами в нашій науці, а отже, й осві-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
