Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Найвищу досконалість природи уособлюють наші матері”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

СУСПІЛЬСТВО І МИ

Слово Просвіти, №18 за 2007 рік

Володимир ВОЙТЕНКО, професор ГІБРИД АФРИКИ ТА ЄВРОПИ На картах, запозичених з 8-го випуску “Медико-демографічного атласу України” (видання здійснюється за моєю редакцією), ідеться про показник, якого ми не торкалися в попередніх публікаціях: середній вік наявного населення. Якщо ви мешкаєте, скажімо, в Києві і, вийшовши на вулицю, запитаєте про вік у кожного, хто стрінеться (від немовлят у візочках до їхніх бабусь чи дідусів); якщо ви візьмете до уваги, що найменші та найстарші частіше сидять вдома, ніж люди молодого й середнього віку; якщо ви не забудете про тих, хто в лікарнях, казармах і за ґратами — одним словом, якщо ви розрахуєте середній вік усіх киян, то виявиться: для чоловіків він дорівнює 36,2, а для жінок — 40 рокам. Зрозуміло, що Держкомстат не ходить з олівцем, а спирається на матеріали офіційної реєстрації людності. В різних реґіонах середній вік чоловіків коливається від 34 років (Закарпаття) до 39 років (Чернігівщина), а жінок — від 37,6 до 45,4 років (у тих же реґіонах). На тлі цих коливань (дуже великих за демографічними критеріями) незмінною лишається одна закономірність: “наявні” (живі) чоловіки скрізь молодші від жінок. Таку ж картину ми спостерігали, коли говорили про середню тривалість життя — що не дивно: обидва показники, кожний по-своєму, віддзеркалюють демографічні реалії реґіонів. Якщо середній вік людей, з якими доводиться кожному з нас у той чи інший спосіб мати справу, коливається біля 40 років, добре це чи погано? Було б краще мати цей показник на рівні 30 років чи 50 років? Однозначної відповіді не може бути. В країнах із високою народжуваністю й високою смертністю (типова ситуація “перед порогом цивілізації” — Південно-Східна Азія, Африка) бачимо багато найменших, малих і молодих, але тішитися немає чим, бо більшість із них приречені на ранню смерть через інфекції та голод. Суспільство витрачає передостанні чи й останні ресурси, щоб годувати, вдягати і вчити нові й нові генерації тих, що народилися, і (через їхню ранню смерть без жодної “віддачі”) в прямому й переносному сенсі закопує ці кошти в землю. Щоправда, ситуація є такою сталою і звичною, що — кажучи образно — всі танцюють і співають, а психологічний клімат у суспільстві можна характеризувати, зокрема,

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин