Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 10сторінка оригіналу ↗

Оригінал українською · переклад оновлюється

ПАСПОРТ «СЕРЕДНЬОГО» УКРАЇНЦЯ

Слово Просвіти, №18 за 2007 рік

ха, скажу, що деміфологізація — найпаскудніша ознака посттоталітарного соціуму. Анекдот: сьогодні на роль національної ідеї пропонують навіть гідну організацію футбольного чемпіонату Європи (2012 р.), трагедія: нічого іншого для єднання Львова й Донецька через очевидні й усім зрозумілі практичні зусилля поки на обрії немає. Середні показники, якими послуговуються статистики і демографи, мають свої особливості. Деякі з них викликають нерозуміння у нефахівців і навіть провокують анекдоти: “Хтось їсть капусту, хтось — м’ясо, а в середньому виходить, що всі їдять голубці”. Якщо йдеться про медицину, то найвідомішою є байка про “середню температуру пацієнта”, але ж навіть за цим чудернацьким показником можна відрізнити інфекційну лікарню від терапевтичної. У Києві середній офіційний заробіток медичних працівників (823 грн.) учетверо менший, ніж у поштовиків (3440 грн.) — це, зрештою, також анекдот, хоча й не дотичний до статистики… Якими є неофіційні прибутки медиків, Держкомстат, зрозуміло, не знає, бо не мусить знати. Недосконалість офіційної статистики вимагає певної критичності; втім, якщо говорити про цей конкретний випадок, мене більше хвилює не побічний заробіток лікарів і медсестер, а те, що їхню мізерну зарплатню визначають персони, які не мають звички лікуватися в Україні. ЧОМУ АДАМ МОЛОДШИЙ, НІЖ ЄВА? Глянувши ще раз на карти, пересвідчимося, що коливаються в різних реґіонах не лише абсолютні значення віку чоловіків і жінок, а й різниця між ними (від + 3,6 року в Закарпатті до + 6,4 року в Чернігівській обл. на користь жінок). Таблиця дозволяє провести деякі порівняння між трьома реґіонами з найменшою і трьома реґіонами з найбільшою статевою різницею. Можемо переконатися, що там, де є нижчий середній вік людності йде чоловіки менше поступаються жінкам, маємо такі надважливі демографічні характеристики: 1. високу (за нашими мірками) народжуваність; 2. низький рівень депопуляції (вимирання); 3. меншу кількість пенсіонерів. Дві останні позиції однозначно пов’язані з першою — чим більша народжуваність (і кількість дітей), в реґіоні, тим менше кількість смертей перевищує кількість народжень (на Закарпатті вони майже однакові) і тим менше на 1000 облікових душ припадає пенсіонерів. Це стосується обох статей, але чому різниться середній вік жінок і чоловіків? Причин дві. Перша — запроваджена Богом і пояснена Дарвіном більша фізіологічна витривалість жінок, унаслідок якої вони (в середньому) живуть довше, ніж чоловіки; чим старшою є вікова група, тим більше там жінок і менше чоловіків, відтак у тій суміші вікових груп, яка утворює людність кожного реґіону, вдови зустрічаються тим частіше, чим меншою є народжуваність. Друга причина формально тотожна першій, але йдеться не про біологічні, а про соціальні чинники: маємо надвисоку смертність чоловіків молодого і середнього віку, зумовлену травматизмом, алкоголем і тютюном. Безперервна і безнадійна війна, яку чоловіки ведуть проти себе, майже повною відсутністю самогубств: щастя легкодосяжне, коли воно асоціюється лише з ложкою. Про це свідчить і ситуація в багатих країнах, де люди з високими заробітками частіше лізуть у петлю, ніж невмита біднота. У країнах із зрілою (“перезрілою”) цивілізацією, тобто культурою, технологіями і статками, малих — мало, молодих — обмаль, домінує середній та старший вік. До цього спричиняє низька народжуваність і низька смертність, а наслідками цього є психологічна, адміністративна й економічна переобтяженість суспільства старшими людьми. Якщо йдеться про психологію, бачимо тенденцію до консерватизму, домінування старих звичаїв і звичок у всьому — від кольору краваток до електоральних уподобань. Говорячи про адміністративний аспект проблеми, маємо пам’ятати про “геронтократію” — нерозумно високу частку людей похилого віку в керівництві наукових, комерційних і державних інституцій. Економічна гострота проблеми полягає в зростаючих видатках на пенсіонування (в широкому сенсі), тобто на соціальне забезпечення й лікування старих людей. Тоталітарну й посттоталітарну демографію характеризує низька народжуваність і висока смертність, унаслідок чого суспільне життя акумулює найгірші ознаки обох варіантів, про які йшлося вище. Кажучи фігурально, ми в Україні бідні по-африканськи, але по-європейському старі. Переганяємо Африку за поширеністю ВІЛ/СНІкнуть для тих, хто має старший вік (а головне — відходять разом із ними), і мало важать для багатьох молодих. Усі чотири позиції цього переліку радше не об’єднують, а роз’єднують людність України; жодна з них фактично не годна стати підґрунтям того, чого свідомо чи несвідомо потребують нові генерації: етичного ідеалу, прийнятного для всіх (іншими словами — національної ідеї). Тези про досягнення конкурентної спроможності на глобальному ринку куль- Ду, Європу — за кількістю наркоманів, мало не весь світ — за споживанням алкоголю й захворюваністю на туберкульоз. За деякими з цих позицій справа ще гірше стоїть у Росії, але це не тішить. Я не схильний побиватися на рівному місці, але боюся, що економічного прогресу — навіть якщо він буде — не вистачить для радикального зламу на краще. Потребуємо того, що психологи й соціологи називають суспільним міфом. Ідеться не про щось близьке до легенд і Деякі демографічні показники в реґіонах із найменшою і найбільшою різницею між середнім віком жінок і чоловіків (2006 р.) Реґіони Різниця Народжуваність Депопуляція Кількість пенсіонерів Кількість чоловіків Закарпатська обл. + 3,6 + 4,5 +4,9 + 5,1 + 5,5 +6,4 12,6 12,5 12,2 7,7 7,2 7,5 - 0,6 - 1,7 - 3,2 - 10,3 - 12,1 - 14,1 235 276 286 322 319 354 924 897 885 836 838 828 Рівненська обл. Волинська обл. Донецька обл. Сумська обл. Чернігівська обл. Примітка: Показники народжуваності, депопуляції та кількості пенсіонерів наводяться в перерахунку на 1000 наявного населення, кількість чоловіків — на 1000 жінок. турних і матеріальних творів (про неї писав я, пишуть й інші) є слушною, коли йдеться про те, яким має бути бажаний здобуток. Але цей бізнес-проект не має властивостей того суспільного міфу, який надихає і об’єднує в змаганні задля досягнення далекої мети. “Душу й тіло ми положим за нашу свободу”, — це зрозуміло (“емоційно”), але ж не “за конкурентну спроможність”, хоча в сьогоднішньому світі ці поняття дуже близькі. Ще раз наголосивши, що суспільний міф — творча потуга, а не локшина на вуказок, а про певну систему світоглядних аксіом (сприйнятих якщо не з материнським молоком, то з материнською мовою, а відтак органічних і таких, які не потребують раціональних доказів). “Релігія” і “нація” — ключові слова для позначення найбільш поширених міфів у всьому світі — але не в нас після 350 років дружньо-насильницької асиміляції і 75 років фізичного й культурального терору. Комуністичний міф і система легенд, підґрунтям яких стали події ІІ світової війни, дедалі інтенсивніше бля-

«Слово Просвіти», CC BY 4.0; machine translation from Ukrainian by Prosvita.Digital · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин