“Народ у пісні, власним серцем витвореній, шукає порятунок свій”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
ТРАДИЦІЙНА КУЛЬТУРА
Слово Просвіти, №18 за 2007 рік
Людмила ІВАННІКОВА “Як на Стрітення півень води нап’ється, то до Юрія віл напасеться”, — це народне прислів’я вказує на початок і завершення прадавнього обряду закликання весни: коли на Стрітення лише відчувається наближення весни, то на Юрія вона вже вповні. У всіх слов’янських народів день св. Юрія вважався одним із найважливіших весняних свят — він поєднував обряди землеробські (від Юрія розпочинали сівбу всіх ярових культур), скотарські (перший вигін худоби в поле відбувався саме на Юрія), і шлюбні (на Волині, в Білорусі відбувався дівочий обряд під назвою “Леля” або “Ляля”). Віра в те, що саме св. Юрій відмикає ключами землю і небо, випускає на волю росу, зелену траву, листя й усіляку рослинність, характерна також для всіх слов’янських народів. В одній волинській пісні відмикання неба приписується Ураю: Та Урай матку кличе:
Полтавській губерніях трапеза в полі перетворювалася на справжнє гуляння. М. Максимович повідомляє, що в багатьох місцях України дівчата виходять після обіду на Юрія качати крашанки в поле на житах і там закопують їх у землю до початку жнив. Білоруси закопували кістки від пасхального столу, свячену паску і крашанки на межі або на чотирьох кінцях ниви. При цьому дівчата обходили поле з піснями, а молодиці покривали сходи жита полотном. П. Чубинський повідомляє, що качалися “в усі чотири сторони”, щоб бути здоровими від юрієвої роси. Особливо корисно це було для дітей — вони також мали вирости дужими і здоровими. Звичайно, таке багатство язичницького обряду не могло не викликати реакції Православної Церкви, яка намагалася не стільки викорінити, скільки освятити цей прадавній звичай. Тож не дивно, що в багатьох випадках у день св. Юрія проводилися хресні ходи на жита. Після Літургії священик з усією громадою ішов на поля і звершував там молебен із водосвяттям,
ще й обряди викликання дощу — зокрема, святили колодязі, коли була посуха, обливали одне одного водою, як у поливаний понеділок тощо. Деякі вчені (П. С. Єфименко, О. М. Афанасьєв) ототожнюють св. Юрія з весняним Богом урожайності Ярилом. Але більшість науковців усе-таки схиляється до того, що святий великомученик Георгій замінив у народній свідомості давнього бога худоби Волоса або Велеса, став покровителем диких звірів і хранителем домашніх тварин. Він допомагає пастухам або карає їх за недбальство, він же повеліває вовкам, розподіляє їм корм, вказує, яку тварину вони можуть з’їсти. Цим віруванням сприяла іконографія св. Юрія, який зображався верхи на білому коні. Тому день св. Юрія вважався святом для всієї худоби. У Харківській губернії вірили, що Георгій їздить верхи на коні полями і бере під свою опіку худобу, вигнану цього дня на пасовисько. Тому саме на день св. Юрія слід уперше виганяти скотину в поле, якщо ж вигнати раніше, то вона бу-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
