Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Народ у пісні, власним серцем витвореній, шукає порятунок свій”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

СВЯТИЙ ЮРІЙ ЗЕМЛЮ ВІДМИКАЄ

Слово Просвіти, №18 за 2007 рік

Фото О. Цеацури — Та подай, матко, ключа, Одімкнути небо, Випустити росу, — Дівоцькую красу. За народними повір’ями українців і білорусів, юріївська роса забезпечувала урожайність, приплід худоби, здоров’я, мала цілющі властивості для людей. Жінки збирали її — розстилали в полі (найчастіше на житі) полотно або скатерку, а коли вони намокнуть від роси, віджимали. Цією росою змочували хворі частини тіла, особливо очі (Маркевич, Чубинський, Чернявська та ін.). Звичай качатися по житу (і взагалі по полю) характерний для всіх слов’янських народів. Це — найдавніший магічний прийом, що мав сприяти урожайності землі. Українці Київської та Волинської губ. ходили сім’єю цього дня в поле оглядати жито, качалися по ньому всі, а тоді трапезували в полі — їли пироги і яйця. На Рівненщині господар обходив поле з хлібом. У Новоград-Волинському, Уманському, Радомишльському повітах ходили на поле хресним ходом, правили молебен, трапезували в полі, качалися по озимині. Залишки свяченої паски закопували в землю зі словами: “Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю” — і після цього качалися по житу. У Чернігівській, Херсонській, після чого кропив освяченою водою сходи жита. Селяни всі разом молилися за урожайність землі, а після того просили духівника, щоб він обійшов поле кожного з них окремо, прочитав над ним Євангелію і окропив святою водою. Такі молебні відомі ще з XVI ст., опубліковані в “Требнику” св. Петра Могили 1646 р. Обходи полів відбувалися дуже врочисто практично по всій Україні: на Волині, Поділлі, Полтавщині, Херсонщині, Київщині, відомі вони ів інших народів — болгар, сербів, німців, французів… На Лемківщині, обходячи поля (“царинки”) співали т. зв. “Царинні пісні”, в яких просили: Зароди, Боже, гори%долини, Гори%долини, наші царини… На св. Юрія також ворожили на урожай: “Святий Юрій по полю ходить, хліб-жито родить”. “Коли сховається в житі ворона, то буде урожайне літо, а як горобцю по коліна, то буде лихе літо”. “Як дощ на Юрія, то буде хліб і в дурня”. “Якщо зозуля кує до Юрія, а дерева ще не розвились, то в цьому році будуть хворіти люди і буде падіж худоби, а як закує на лист, то буде поліття”. Посіявши ярину, селянин жде для свого хліба “майського дощу”, як Божої благодаті, і каже: “Як випадуть в маї три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи”. Тому нерідко до дня Юрія приурочувалися де хворіти, на неї будуть нападати дикі звірі (П. Іванов). Тому в Юріївській обрядовості найрозвиненішими були обряди, пов’язані з першим вигоном худоби в поле або на полонину. З приводу цього організовувалися великі громадські свята. При цьому відбувалася низка магічних дій, які повинні були забезпечити плодючість худоби, зберегти її від дикого звіра, різних хвороб, а також відьом, ворожбитів і всякої нечистої сили, забезпечити її благополучне повернення до двору. Найперше худобу зі стайні виганяли гілочкою свяченої верби, намагаючись ударити нею раз (або тричі) кожну тварину. Обходили худобу з великодною свічкою, зі святою вербою, кропили святою водою, обкурювали освяченою травою, зібраною на Івана Купала, креслили свічкою хрестики на лобах тварин. Ікону св. Георгія вішали на воротах, клали в воротах замкнений замок. У Куп’янському повіті Харківської губ. переганяли скотину через червоний пояс. Вірили, що пояс захистить від усіх напастей, примусить худобу триматися свого двору, а замок замикав пащу вовкові. Іноді переганяли через свячену крашанку, між двома тліючими головешками, між гілками квітучого терну, через кожух, простелений вовною догори (символ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин