Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“У мене є серце, чутливе до сьогодення”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

ЖИТТЯ ПІЗНАЄТЬСЯ В ПОРІВНЯННІ

Слово Просвіти, №18 за 2007 рік

О. МАКСЮТА, с. Зелена Долина Дніпропетровської обл. За покликом душі я садівничий. Де я, там і сад, а де сад — там і квіти. У квітах розкривається душа людини — це її аура. Хто висаджує дерево і квітку, той поважає і любить свою землю, на якій живе. А ще в мене є серце, чутливе до сьогодення. Не можу забути один випадок із мого дитинства. Щоб позбутися цих думок, пишу вам, а там що хочете — те й робіть. Було це далекого 1950 року. Після закінчення початкової школи, щоб відпочити на літніх канікулах, ішов працювати у колгосп — виходить, що жив і працював по Павлову: “Зміна одної роботи на іншу є відпочинком”. Втомився носити мішки, відпочинь — піди викопай погріб. Це зараз диван—телевізор, а тоді школа—колгосп, колгосп—школа. Як згадаєш — і сміх, і гріх, і плакати хочеться. Хто виховував молодь? — Колгосп. Хто давав путівку в життя? — Колгосп. Яка там КПРС — колгосп. Ось і виходить, хто розвалив сільське господарство? — колгосп, на чолі з КПРС. Недолугою родився, недолугою помер і такі в нього діти. Дуже корисна теорія Павлова. Першого вересня я з великою радістю біг до школи. Після закінчення середньої школи я мав ще й університетську освіту. А це уже за Горьким, бо гірше не придумаєш (у 2 роки залишився без матері, у 8 без батька. Кожної весни ми голодували, вперше покуштував котлету в 19 років, коли вчився в техучилищі). Як прийшов я зі школи і домашні побачили, що кинув я свою торбу із зошитами у запічок, другого ж дня, щоб не розслаблявся, повели мене в колгосп. Бачу, бригадир зрадів, — мабуть, кадрів не вистачало. Дали мені волів по кличці Канафети. (Це так на Полтавщині називають цукерки). Баби, а тоді всіх жінок так називали, допомогли мені їх запрягти. Бо щоб побачити верхню частину колеса воза, потрібно було задирати голову. І поїхали: ні тобі прав, ні дорожніх знаків. Канафети мої були об’їжджені, спокійні, сильні, сірої української породи з великими красивими рогами — відразу відчули демократію. Де тільки вони мене не носили, соб-цабе не розуміли. Насилу я відробив тиждень. Якби не допомога старшого за віком сусіда, мабуть, не вийшло б із мене того, що зараз є. Виявляється, я їздив без керма. Разом із сусідом ми зробили батіг. Прийшов я наступного ранку до своїх Канафетів, зустріли вони мене миролюбно. Батога я їм не показав, сховав на дно воза. А воли мої раді — демократія продовжується. Поїхали. Як тільки треба було повернути і я взявся за кермо, воли мої стали шовковими. Кожну мою команду чітко виконували. Так вони мене заповажали, так я їх полюбив — не робота стала, а задоволення. І вдарив я їх тільки раз, але батіг завжди возив із собою. А після школи бігав у воловню, щоб подивитись, як там Канафети, завжди брав із собою 2 качани кукурудзи. Резюме: — демократія без керма призведе до розвалу суспільства; — інтелектуальну газету читають одиниці, а те, що гидко взяти в руки, маси й читають, вірять написаному. Це наша біда. Потрібна противага; — під ногами комуністів горить земля, вони це відчувають, але ще багато шкоди завдадуть державі. У нашому реґіоні не транслюються українськомовні канали радіо. На правдиву історію у нас величезний голод, хочеться більше читати Юрія Шаповала. Зробіть Київ українськомовним, еліта для цього у вас є. Дякую Олегу Романчуку за відповідь на мій відкритий лист. Хрестителя Руси похитнутий. Окрема увага 10-гривневій купюрі. На знакові зразка 2000 року приємною кольоровою гамою — зображення гетьмана України Івана Мазепи. Це імпозантність, за якою аристократичність, освіченість, розум, сила і твердість духу, іронічність, мужня краса, інакше — повна шляхетність образу, відповідна діянням чи не гетьмана. Таке зображення гетьмана України не могло дати спокою сучасним “тоже украинцам”. І вони пішли “вперед”. На зміну цьому знакові, з переважанням темно-фіолетової барви, в 2004 р. випущений уже новий 10-гривневий знак, виконаний у (под червонец, штоли) брудно-червоній гамі, значно непривабливіший, ніж знак 2000 року. Ось зображення гетьмана Івана Мазепи. Портрет чумазого простолюда з беззмістовним поглядом. Коли, за свідченням істориків-мистецтвознавців, достовірні портретні зображення Б. Хмельницького й І. Мазепи до нашого часу не дійшли, то хто кому дав право в зображеннях на представницьких документах держави — її грошових знаках — принижувати двох державних діячів України. Пропоную припинити випуск в обіг 10-гривневої купюри зразка 2004 року, натомість далі випускати в обіг 10-гривневу купюру зразка 2000 року. Доопрацювати зображення князя Володимира Великого на 1-гривневій купюрі випуску 2004 року.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин