Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Так знати свою мову і дбати за неї, як боєць знає свою гвинтівку”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

ЗАПАХ, КОЛОРИТ І СЕКРЕТИ СЛОВА…

Слово Просвіти, №18 за 2008 рік

Святослав МІЗЕРНЮК Фото автора У всі часи людство шукало відповідь на сокровенне: хто ми, звідкіля, яка мета існування людини на Землі? Але й досі достеменно не знаємо, як виникли Всесвіт, наша планета, життя. Що ж заважає зазирнути за височенний паркан буття і дізнатися? Можливо, варто відірвати штахетину і зазирнути у світ, здавалося б, відомий, але під іншим кутом зору… Якоюсь мірою нам допоможе у цьому книжка Ніни Солтановської “Хто ми?” Авторка спробувала об’єднати новітні наукові досягнення зі знаннями Біблії. А ще намагається донести до читачів відповідь на запитання, що таке гріх, і радить, як його позбутися та відшукати дорогу до щастя, самовдосконалення, знайти своє місце в житті. Книги “Хто ми?” (Про духовне виховання людини) Ніни Солтановської та “Життя духовного основа” (Статті й висловлювання про мову) Максима Рильського, які вийшли друком у Видавничому центрі “Просвіта”, — творчий доробок авторів, упорядників і видавців. Презентація книжкових новинок відбулася у Київському Будинку вчителя. Голова Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Т. Г. Шевченка Павло Мовчан розповів про громадянську позицію Максима Тадейовича Рильського, який, незважаючи на сувору цензуру тоталітарного режиму, знайшов потрібну тональність і можливість, щоб привернути увагу до проблем української мови. Сторінки книги промовляють до читача голосом поета, який стояв на захисті українського слова і відкривав людям його могуть, пластичність, влучність і красу. З болем у серці, турботою про чистоту української мови Рильський писав 1939 року: “Маємо обов’язок — доглядати його (слово), стерегти його, шліфувати його, щоб дедалі більше граней у ньому переливалось і виблискувало…” Євген ФАЛЕНДИШ, кандидат хімічних наук, м. Київ Проект “Великі українці” привернув увагу широкого кола телеглядачів своєю актуальністю та певною делікатністю нерозв’язаних історично проблем. Суспільство вже звикло до Савіка Шустера та його вміння знаходити “креативні” ідеї. Однак останні передачі свідчать, що стиль Зеленського або виступи Симоненка у жанрі політичного гротеску роблять цю передачу схожою на “камеді клаб”. Окремі учасники передачі й експерти не завше компетентні та поінформовані. А шкода, бо проект стосується важливої для суспільства проблеми самоідентифікації української нації і, враховуючи надзвичайно дієвий вплив телебачення на суспільну свідомість, злочин проти українців — не визнавати мову як потрібний атрибут не лише “Великого”, а й “маленького” українця, адже всі тлумачні словники визначають мову як одну з невід’ємних характеристик нації й національності. Перекручування історичних фактів, довільне та безвідповідальне тлумачення наукових термінів, цілеспрямоване топтання по українських святинях, зокрема й у програмах політичного шоу, небезпечне, бо заохочує зловживання щодо мови як державної та різного, на власний розсуд, тлумачення історії народу. За тоталітарних часів і в роки незалежності український народ Натомість буває інакше: “Ви розгортаєте газету або журнал, читаєте статтю чи начерк, і вас охоплює іноді безнадія від тієї сірості, штампованості…” Цікаво, що написав би Максим Рильський, читаючи нинішню періодику? Усі, до чиїх рук потрапить збірка статей і висловлювань про мову “Життя духовного основа” (укладачі — Ніла Підпала й Ольга Макаренко), знову відкриють для себе поета-патріота, для якого тема української мови завжди була болючою. Ось як висловлюється Максим Тадейович про мову: “…люблю її усе своє свідоме життя, і ця любов дає мені право на голос. Василь Фольварочний, Павло Мовчан, Василь Клічак Для широкої статті, з рясним цитатним матеріалом, немає часу”, а поки що “кілька слів здаються мені вчасними до письменницького пленуму, тобто генерального перегляду наших сил…” І далі читаємо: “…письменник повинен так знати свою мову і дбати за неї, як боєць — знати свою гвинтівку і за неї дбати. Тим часом ми, на жаль, і це перше, про що я хочу сказати, бачимо раз у раз, як письменники, і то дійсно талановиті, …западають у помилки проти елементарної граматики”, вдаються до механічного відтворення кальки з російської: “Дякую вас” — “благодарю вас”… “Синтакса наших письменників… збивається на механічне — слово по слову — калькування російських зворотів”. Але ж “мова Шевченка і Лесі Українки має свій запах, свій колорит”, і секрет цього полягає у своєрідному узгодженні слів. “Ми повинні дбати про збагачення нашої лексики, прислухаючись до мови народу”. Поет турбується і про ерудицію, словники та культуру мови, про те, що кожна творча особистість і люди науки “доконче повинні мати до своїх послуг багатий, гнучкий, точний і виразний мовний апарат” та невпинно шукати якнайточніше слово, щоб речення ставали ясними, “без убогих і жахливих синтаксичних конструкцій, властивих деяким журналістам”. І словни-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин