Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Їм хочеться вийти у світ — цікавий, широкий, у якому безліч культур”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

ЯКЩО ДІТЯМ УЖЕ НЕ ВИСТАЧАЄ ЛИСИЧКИ-СЕСТРИЧКИ

Слово Просвіти, №18 за 2008 рік

Уляна ГЛІБЧУК Тижнем дитячої книги в Національному музеї літератури України пишаються. Уже кілька років поспіль відбувається ця урочистість. Діти — вдячний ґрунт для сіяння. У подібному контексті ця фраза часто звучала на святі книги. А сіячі хто? Звичайно, розумні, досвідчені дорослі. Вони ж бо і вибирають, які книжки варто читати їхнім вихованцям. Відповідно до своїх уявлень про дитячу книжку… Тиждень дитячої книги проходив в атмосфері співу, танцю, сміху. За це — великий плюс організаторам. Без запрошених школярів свято не відбулося б. Усе закінчилося б презентацією новинок дитячої літератури. Дорослі вітали б дорослих… Першого дня була зустріч з найменшими читачами. Їх вітали письменники Анатолій Качан та Ганна Чубач. Качан лише сказав вступне слово, а вся увага зосередилася на пані Чубач та її чималенькій бібліотечці дитячої книжки. Організатори умовно означили цей день зустріччю з поезією. Наступні дні дітей “пригощали” прозою. Директор видавництва “А-БА- БА-ГА-ЛА-МА-ГА” Іван Малкович знайомив школярів з автором книги “Джури козака Швайки”. Одесит Володимир Рудківський — відомий письменник, 2007-го його книгу номінували на Шевченківську премію. Хоч насправді жанр дитячої літератури — поки що захмарна мета для Шевченківського комітету. Цікавою була зустріч з подружжям Руслана Найди та Лесі Гончар. Руслан з ефектним козацьким осе- Фото Ганни Оборської ледцем грав на старовинному інструменті й інтонував ще давнішу легенду-спів про створення світу. А діти такі кумедні… Для пожвавлення запитали зі сцени: “Діти, а чи знаєте, хто такі козаки?” — “Знаємо! Вони співали і танцювали!” Пані Леся, онука відомого українського романіста, пише сучасні казки. Нещодавно вийшла її книжка “Казки портового міста”. — Лесю, на Вашу думку, які основні ознаки сучасної україн? ської казки? Чи має вона націо? нальні риси? Чи реально, щоб в умовах глобалізації наша казка бодай чимось відрізнялася від європейської? — Їй складно чимось вирізнятися. Казки стали інакшими, ніж 20 років тому. Європейські чи українські — схожі між собою. Казка тепер — це широкий світ, горизонт і подорожі. Нашим дітям уже не вистачає Лисички-сестрички і Колобка. Знаю це, бо спостерігаю за власними дітьми і малечею своїх друзів. Їм хочеться вийти у світ — цікавий, широкий, у якому безліч культур. З огляду на це я й писала “Казки портового міста”. — Тобто нам не варто скар? житися, що Котигорошко непо? пулярний? — Переживемо непопулярність і Котигорошка, й Івасика-Телесика… Нехай з’являються нові герої. Це нормальний процес, навряд чи вигадаємо нових Іванів-Побиванів. — Як ставитеся до гаріпоте? рівської епопеї? Багато хто вва? жає її негативною для світогля? ду дітлахів. — Не вірю в це, бо сама читала з цікавістю. Можна критикувати, що те краще, а те гірше… Але реальність така, що книжка популярна. Мабуть, в епоху глобалізації вона таки потрібна. У нашій новій книжці буде більше національних ознак. Це старовинні легенди, які ми вже виписали сучасніше, у стилі “екшн”. Ідеться про трипільців і таємницю їхніх поселень. За переказами, вони залишили свої міста і зникли. Казка повинна нести добро, закладати справжні цінності, бо у наш час надто багато фальшивих. Думаю, школярам сподобався цей тиждень книги. Зустрічі з письменниками, екскурсії музеєм, “Кімната казки”, яку презентувала художниця Оксана Денісевич… Мабуть, мені пощастило найбільше, бо я опинилась у цій химерній кімнаті сама. Подивилась у люстерко, яке “говорить правду”, оглянула яблучко, від якого “молодшають” і сіла у чарівне кріселко, яке “виконує бажання”… У Національному музеї книги — весна, багата на події. 23 квітня письменниця Зірка Мензатюк презентувала книжку “Макове Князювання”. На святковий настрій налаштовував творчий колектив СШ №456 “Маків цвіт”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин