Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“До здобуття незалежності українці залишалися “масовим етносом” чи “підпорядкованою більшістю”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

УКРАЇНЦІВ СТАЄ БІЛЬШЕ

Слово Просвіти, №18 за 2008 рік

були не лише ендогамні (моноетнічні), а й екзогамні (міжетнічні) родини. За даними перепису населення 2001 року, 56,50 % росіян проживали в моноетнічних (ендогамних) родинах. У результаті відродження української державності етнічні процеси набули природного характеру, коли корінна більшість асимілює етнічну меншість, насамперед через міжетнічні шлюби. Діти в таких сім’ях мають подвійну етнічну ідентичність, але визначають власне етнічне походження переважно на користь домінантного етносу. Частина росіян, які мали змішане етнічне походження, тобто були народжені в українськоросійських родинах, 1989 року записалися росіянами, а 2001-го визнали свою належність до українців, що означало зміну їхньої етнічної самоідентифікації. Внаслідок цього і загальна чисельність українців за 1989—2001 рр. збільшилася лише за рахунок російськомовних українців. Формально визнати власне українське етнічне походження значно простіше, ніж відновити втрачену раніше мову як рідну. За рахунок скорочення чисельності росіян в Україні зросла чисельність українців. І це зростання відбулося на тлі депопуляції серед українців, яка розпочалася 1991 року, а серед сільського населення — 1979 року. Тобто на зміни чисельності українців і росіян за 1989—2001 рр. найбільший вплив мали етнічні процеси. Варто підкреслити також, що переважна більшість росіян — мігранти радянської доби та їхні нащадки в другому поколінні. Так, за переписом 2001 року, 40,45 % чисельності росіян, які мешкали в Україні, народилися за її межами. До 1991 року росіяни не почувалися етнічною меншиною, вони стали нею лише після здобуття незалежності України. Виходячи з цього, росіяни в Україні — фактично меншина в першому поколінні, насамперед з точки зору самоусвідомлення ними свого реального статусу. За 1989—2001 рр. зменшення чисельності росіян спостерігалося в усіх реґіонах та областях, але різними темпами. Найвищі темпи скорочення у відносних показниках їхньої чисельності на заході України, спричинені процесами зміни етнічної самоідентифікації в умовах дисперсного типу розселення. За 12 років їхня чисельність зменшилася майже наполовину: з 491 789 осіб 1989 року до 255 819 — 2001- го, тобто на 47,98 % (235 970 осіб). Рівень частки реґіону серед скорочення загальної чисельності росіян в Україні за 1989—2001 рр. був досить незначним — лише 7,81 %. Скорочення чисельності росіян у Західній Україні відбулося в умовах зростання кількості українців — на 1,61 % (139 406 осіб). Темпи скорочення чисельності росіян за 1989—2001 рр. у Цент/ ральному реґіоні були нижчими у відносних показниках, але вищими в абсолютних порівняно із Західним реґіоном. Так, 1989 року їхня чисельність у центрі України становила 1 758 551 особу, а 2001-го зменшилася до 1 094 122 осіб, тобто на 37,78 % (664 429 осіб). Частка реґіону серед скорочення загальної чисельності росіян в Україні за 1989—2001 рр. становила 22,00 %. Скорочення кількості росіян у Центральному реґіоні у відносних та абсолютних показниках були істотно вищими, ніж українців — 2,35 % (341 455 осіб), а у відносних показниках більшими, ніж усього населення — 7,04 % (1 185 010 осіб). Тому переважно за рахунок росіян скоротилася і загальна чисельність населення реґіону. Їхня частка серед скорочення загальної чисельності населення реґіону за 1989—2001 рр. становила 56,07 %. Для порівняння: питома вага росіян серед усього населення складала 2001 року лише 6,99 %. Темпи скорочення чисельності росіян у центральних областях у відносних показниках складали від 34,58 % у Полтавській до 43,31 % у Житомирській, а в абсолютних показниках від 34 355 осіб у Сумській до 68 395 осіб — у Чернігівській. Істотного скорочення чисельності зазнали росіяни в столиці України — на 37,15 % (199 384 особи), з 536 707 осіб до 337 323 осіб. У всіх областях число росіян у відносних показниках скорочувалося швидше, ніж українців та всього населення. У Києві скорочення числа росіян супроводжувалося значним приростом числа українців — на 13,26 % (247 093 особи). Отже, чисельність всього населення центральних областей зменшилася за 1989—2001 рр. не лише за рахунок українців, а й за рахунок росіян, бо частка останніх серед цього скорочення була непропорційно великою. Чисельність росіян на півдні України була більшою, ніж у Західному та Центральному реґіонах. Зокрема, якщо 1989 року в Південному реґіоні налічувалося 4 455 901 осіб, то 2001 року — 3 405 951. За 1989—2001 рр. їхня чисельність скоротилася на 23,56 % (1 049 950 осіб). Скорочення числа росіян на півдні у відносних показниках було суттєво меншим, але значно більшим в абсолютних, ніж на заході тав центрі. У Південному реґіоні, як і загалом в Україні, зменшення чисельності росіян 1989—2001 рр. відбувалося на тлі зростання числа українців — на 2,82 %. До того ж, скорочення чисельності росіян в абсолютних показниках переважало приріст чисельності українців, відповідно 1 049 950 осіб та 228 105 осіб. Тому за рахунок росіян скоротилася і загальна чисельність населення Південного реґіону на 5,78 % (783 395 осіб). Скорочення чисельності росіян відбувалося інтенсивніше, ніж загальної чисельності етнічних меншин Південної України — відповідно 23,56 % та 18,43 %. Перевага була навіть в абсолютних показниках, бо на півдні збільшилася чисельність представників інших етносів, насамперед кримських татар. Тобто і загальна чисельність етнічних меншин у Південному реґіоні, як і всього населення, скоротилася за цей час лише за рахунок росіян. Найнижчі темпи скорочення чисельності росіян не лише в Південному реґіоні, а й серед усіх областей України спостерігалися в Криму — 10,99 % (179 148 осіб). Хоч у Криму зосереджувалася найбільша кількість росіян — 1 629 542 особи 1989 року та 1 450 394 особи 2001 року. У Криму темпи скорочення чисельності росіян були ви-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин