На допомогу школі · “Слухай: Батьківщина свого сина кличе найпростішим, неповторним, вічним словом”. Богдан Ігор Антонич · с. 6сторінка оригіналу ↗
УРОКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Слово Просвіти, №18 за 2009 рік
— меж. Причому м’якість кінцевого приголосного основи (крім р) зберігається: яблуня — яблунь, сотня — сотень, гривня — гривень, їдальня — їдалень, вишня — вишень, криниця — криниць, земля — земель; але: буря — бур, зоря — зір. Якщо в кінці основи збігаються два приголосні, то між ними може з’явитися вставний о або е: іскра — іскор, церква — церков, дошка — дощок, зморшка — зморщок, сестра — сестер, війна — воєн, сім’я — сімей, ескадрилья — ескадрилей; але не завжди: буква — букв, шахта — шахт, мавпа — мавп. Якщо голосні о, е опиняються в закритому складі, то вони переважно чергуються з і: голова — голів, корова — корів, робота — робіт, береза — беріз; але не завжди: долоня — долонь, істота — істот, печера — печер, лелека — лелек. Кілька іменників у цьому відмінку мають: 1) закінчення Gів, а саме: суддів, гайдамаків, теслів, мамів (і мам), бабів (і баб), губів (і губ), легенів (і легень), ніздрів; закінчення Gів приймають також прізвища: Журба — Журбів, Чупринка — Чупринків, Майборода — Майбородів (і Майбород), Сорока — Сороків (і Сорок); 2) закінчення Gей, а саме: мишей, вошей, свиней; кінцівку Gей мають також іменники стаття — статей, баддя — бадей, але при цьому вони втрачають подвоєння приголосних (у формах іменників сім’я — сімей, ескадрилья — ескадрилей, мантилья — мантилей звукосполучення Gей не закінчення, воно належить до основи). Іменник вівця в родовому відмінку множини має форму овець.
Перевірте себе. Іменники поставте в родовому відмінку множини і запишіть їх у дві колонки: 1) з нульовим закінченням і вставним голосним; 2) з нульовим закінченням, але без вставного голосного. Інших іменників не записуйте. Ягода, очеретянка, царівна, миша, жертва, тесля, іскра, стулка,
Таблиця 1 Однина
М. (на) лелеках (у) піснях, сім’ях (на) площах
Таблиця 2
М. (у) тіні (у) ночі (у) тінях (у) ночах
ПІДГОТОВКА ДО ЗОВНІШНЬОГО НЕЗАЛЕЖНОГО ОЦІНЮВАННЯ
Таблиця 3
Відмінки Однина Множина
Н. маля лоша малята лошата
Р. маляти лошати малят лошат
Д. маляті лошаті малятам лошатам
Зн. маля лоша малят лошат
Ор. малям лошам малятами лошатами
М. (на) маляті (на) лошаті (на) малятах (на) лошатах
Кл. маля лоша малята лошата
Таблиця 4
Відмінки Однина Множина
Н. ім’я сім’я імена
Р. імені, ім’я сімені, сім’я імен
Д. імені сімені іменам
Зн. ім’я сім’я імена
Ор. іменем, ім’ям сім’ям іменами
М. (в) імені (в) сімені (в) іменах
Кл. ім’я сім’я імена ніздря, інновація, скалка, дошка, вільха, айстра, вівця, гайдамака, сотня. Ключ. З других букв має скластися закінчення вислову німецького філософа А. Шопенгауера: “Кожна дитина — …”
відміну від іменників III відміни, мають закінчення Gів: радощів, гордощів, розкошів.
Перевірте себе. Іменники поставте в орудному відмінку однини і запишіть їх у три колонки: 1) з подвоєнням букв; 2) без подвоєння букв і без апострофа; 3) з апострофом. Блакить, глазур, вдячність, ко" ристь, мати, обережність, лють, здобич, урочистість, кров, жовч, широчінь, верф, старість, знать, любов, вищість, мідь. Ключ. З других букв перших двох колонок мають скластися два слова, пропущені у вислові американського письменника Р. Емерсона: “Скільки в …, стільки в ній і життя”.
2. Відмінювання іменників III відміни Іменники ІІІ відміни відмінюються за такими зразками (див. табл. 2). У називному відмінку однини м’який знак в кінці іменників пишеться тільки після зубних приголосних д, т, з, с, ц, л, н: сіль, пристань, розповідь, повість, мазь, вісь. Після губних м, в, п, б, ф, шиплячих ш, ч, ж, щ та р м’який знак не пишеться: кров, верф, туш, річ, подорож, кіновар. В орудному відмінку однини всі іменники III відміни мають закінчення Gю: міццю, честю, тушшю, кров’ю. Перед закінченням Gю: 1) зубні й шиплячі подовжуються, якщо вони стоять безпосередньо після голосного (тобто між двома голосними): сіллю, маззю, пристанню, розкішшю, річчю; але при збігові приголосних подвоєння нема: радістю, жовчю, нехворощю; в інших відмінках подвоєння не відбувається: галузям, мазями, на пристанях, у подорожах; 2) після губних та р ставиться апостроф: любов’ю, Об’ю, Пер" м’ю, глазур’ю, верф’ю; а також: верф’ям, верф’ями, на верф’ях (але: матерям, матерями, при матерях); 3) в орудному відмінку в основі іменника зберігається той самий голосний, що й у називному відмінку: ніч, ночі, ніччю; якість, якості, якістю; піч, печі, піччю. У родовому відмінку множиG ни всі іменники III відміни, крім іменника мати, мають закінчення Gей: розповідей, мазей, печей, верфей. Іменник мати в непрямих відмінках вживається з суфіксом Gір, GерG, у родовому й знахідному відмінках множини має закінчення Gів: матері, матір, матір’ю, матерів, матерям, матерями, матерях. Форма матір у називному відмінку однини вживається лише в словосполученні Матір Божа. Іменники III відміни, що означають назви почуттів і станів, у множині звичайно не вживаються: радість, веселість, гордість, за" здрість, розкіш. Слова радощі, веселощі, гордощі, заздрощі, розкоші вживаються тільки в множині й до жодної відміни не належать. У родовому відмінку ці іменники, на
3. Відмінювання іменників IV відміни Іменники ІV відміни відмінюються за такими зразками (див. табл. 3). Трохи інакше відмінюються іменники ІV відміни ім’я, плем’я, сім’я (останній вживається тільки в однині) (див. табл. 4). Іменники тім’я, вим’я, що колись відмінювалися за цим зразком, тепер відмінюються, як іменники ІІ відміни середнього роду (зразок знання).
Перевірте себе. Провідміняйте самостійно в однині й множині іменники маля, лоша, ім’я, а потім звіртеся з поданими вище зразками відмінювання цих іменників. Помилки, якщо вони трапляться, з’ясуйте й виправте.
Відмінювання іменників ІІ відміни 1. Відмінювання іменників ІІ відміни чоловічого роду в однині. 2. Відмінювання іменників ІІ відміни чоловічого роду в множині. 3. Відмінювання іменників ІІ відміни середнього роду.
1. Відмінювання іменників ІІ відміни чоловічого роду в однині Іменники ІІ відміни чоловічого роду в однині відмінюються за такими зразками (див. табл. 5). У родовому відмінку однини іменники II відміни чоловічого роду можуть мати закінчення Gа (Gя) або Gу (Gю): дуба, лісу. Закінчення Gа мають: 1) усі назви істот (осіб і тварин): робітника, школяра, токаря, моржа, кита, горобця, окуня, комара, мікроба, Мороза;
2) іменники, що означають назви чітко окреслених предметів і понять: стола, мотора, ясена, носа, гектара, січня, квадрата, радіуса, кілограма, каменя (шматок породи), листопада (місяць); 3) назви населених пунктів: Херсона, Борисполя, Ковеля, Лудина, Парижа, Алжира (місто); 4) іменники, що означають назви річок, якщо наголос падає на закінчення: Дніпра, Дністра, Дінця, Ужа; але: Бугу, Дону, Снову, Сейму. Назви нечітко окреслених предметів і понять мають закінчення Gу: шляху, саду, цукру, ячменю, вогню, грому, дощу, настрою, жалю, бігу, сну, прогресу, Криму, Алжиру (країна), каменю (матеріал), листопаду (опадання листя). Деякі іменники мають паралельні закінчення Gа та Gу: двора і двору, моста і мосту, стола і столу. Іноді закінчення Gа буває і в іменниках, що означають назви нечітко окреслених предметів і понять: хліба, вівса, гопака, тягаря, гріха. У давальному відмінку одниG ни іменники II відміни чоловічого роду можуть мати закінчення Gові (Gеві) або Gу (Gю). Іменники тут (крім тих, основа яких кінчається на Gів,Gов,Gев) мають переважно закінчення Gові, (Gеві): батькові, школяреві, синові, коневі, заводові, кленові, народові. Закінчення Gу вживається рідше, бо воно може призвести до сплутування давального відмінка з родовим (допомога заводу, слава народу) або з кличним відмінком (батьку, сину, лікарю). В іменниках на Gів,Gов,Gев вживається лише закінчення Gу (щоб уникнути нагромадження в слові однакових звуків овов): острову, Глібову, Зерову, Щоголеву, Львову, Києву. Закінчення Gу вживаємо ще й тоді, коли підряд іде кілька іменників у давальному відмінку (щоб уникнути повторення однотипних закінчень): Михайлові Васильовичу Кублієві, громадянинові Мірошниченку, артисту Іванові Ковалю. В орудному відмінку однини іменники II відміни чоловічого роду звичайно мають закінчення Gом, Gем: берегом, муляром, столяром, кравцем, ткачем. Прізвища прикметникового походження на Gів, Gов, Gев та Gин, Gін, як виняток, мають закінчення Gим: Глібовим, Щоголевим, Ковалевим, Гаврилишиним. Проте подібні назви населених пунктів і прізвища неприкметникового походження мають закінчення Gом: Києвом, Львовом, Литвином, Волошином, Сербином, Дарвіном. У місцевому відмінку одниG ни іменники II відміни чоловічого роду можуть мати закінчення Gові (Gеві), Gі або Gу. Закінчення Gові (Gеві) характерне для назв істот (допускаються також закінчення Gі та Gу): при інженерові і при інженеру; при слюсареві і при слюсарю; на горобцеві іна горобцю; на коневі, на коні і на коню. Закінчення Gі характерне для назв неістот (причому г, к, х перед ним чергуються із з, ц, с): на столі, на обрії, на камені, в космосі, на порозі, на уроці, у русі. Закінчення Gу переважно вживаємо: 1) в іменниках, суфікс яких кінчається на к (щоб уникнути чергування к — ц): у ставку, на возику, у літаку, на супутнику; 2) в іменниках, вжитих з прийменником по: по світу (і по світі), по Дніпру (і по Дніпрі), але: по обіді, по дворі, по лісі; 3) в іменниках, у яких наголос падає на закінчення: у гаю (і у гаї), у краю (і в краї), на льоду, у степу, у соку, на шляху.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
