Палітра · “Графіка — тонка, мов лезо, чорно"біла, втиснута у простір світлою площиною паперу”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
РУСЛАН НАЙДА: СПАЛАХ ДВОХ РОКІВ
Слово Просвіти, №18 за 2009 рік
Леся ГОНЧАР
“…Все вже існує в душі людській… спробуй пригадати те, що ти не знаєш, чи, радше — не пам’ятаєш”. Платон, “Мено” Сам художник прорвався в мистецтво, як і його герої, стверджуючи своє місце. Наперекір пріоритетам батьків і рідних. З 1988 до 1993-го вивчав скульптуру в Київській академії мистецтв. І коли про ліплення йтиметься окремо, цей альбом — данина тим кільком рокам, присвяченим чорно-білій графіці. Рокам перелому і становлення — країни і людини — нового ладу і художника. Міфологічні фігури напружено вдивляються в простір, вгрузнувши в твердь міцними ногами. Вся їхня постава говорить про те, що вони зайняті єдиним вічним і безперервним подвигом буття. Архетипи чоловіків і жінок у своїй самотності й відкритості. Ніби безборонні душі, оголені нерви. І все це у живій лінії, що сама вибирає, коли завмерти, коли ожити. Графіка — тонка, мов лезо, чорно-біла, втиснута у простір світлою площиною паперу. Здається на перший погляд — песимістична. Насправді ж у ній є вертикаль, графіка розкриває щось дуже оптимістичне про людську душу. Може, це битва проти порожнечі, заявка права на життя — незаперечного, чутливого і тонкого? І недаремно Платонові слова винесено в епіграф — все в душі людській. Іноді питаю в Руслана: чому ти ніколи не повертався до графіки, адже ця техніка співзвучна твоєму характеру? Він відповідає: я торкнув ноту — вона прозвучала, знайшов свою золоту жилу — вона себе вичерпала, включився у певний графічний стиль і зробив у ньому те, що міг і що хотів. — Які основні принципи ваших гра) фічних робіт? — Моя графіка — розуміння Всесвіту, його основи, фундаменту, точки опори. Наприклад, весь рисунок складається всього з трьох елементів — крапки, лінії й плями. Найголовніше, що ти можеш зробити з цими елементами — та гармонія, на яку ти здатен від природи. Як у житті найдавніших людей, мисливців і хліборобів, так і в мистецтві — для мене в ті студентські роки важливо було знайти лад, порядок, організацію. Це була перемога над хаосом. Таким було і моє ставлення до твору — як до перемоги над хаосом. Я свідомо організовував площину чи об’єм, осмислював їх. Величний Вчитель — Предок — давав мені точку опори. Весь світ в мистецтвах давніх народів (які є захопленням мого життя тоді й те-
“Співець епосу”
пер) складався з осмислення найдавнішої трійці: верх — середина — низ. Із трьох світів складався Всесвіт, три боги символізували його у світовій міфології. Це моя первинна вертикальна площина. Горизонтальне осмислення площини відповідає розі вітрів: північ—південь— схід—захід. Така організація площини в моїх рисунках. Кожен символ чи характер лінії чітко займають своє місце. Коли вони починають змішуватися, з’являється відчуття хаосу. — Які основні теми графіки? — Вибір теми ключовий у творі. Мої теми символічні, вічні, епічні: герої з давніх українських легенд, боги й богині, вирішальні події становлення народу — битви, ради чи походи. Це загальнолюдське: найголовнішими для існування Нації й Держави завжди були такі образи, як Воїн, Маг, Вождь, Співець, Мати, Сім’я. Часто вводжу зображення тотемів народу — сокіл, кінь, віл, птаха-мати… — Як можна охарактеризувати Вашу техніку? — У моїй графіці є скульптурність (мислення ж маю скульптурне, це моя основна форма), монументальність, непохитність образів. Фігура, як гора — завжди сакральний символ. Вага, важкість, наповненість образу загалом і його окремих деталей, маса, її розподіл у композиції, потреба підкреслити вагу — ті скульптурні принципи, які я використав і в графіці. Хоч у графіці мене вразив парадокс, що брили і масу можна зобразити лише однією лінією… Намагаюся, щоб лінія ніколи не була одноманітною, монотонною. Завжди є сильніша, чіткіша, чорніша — з переходом у легку, чутливу і ледь помітну. Цього мене навчила природа — вона вічно мінлива, як, приміром, океан. Його графіка завжди різна, неповторна, структура хвиль ніколи не набридає. Для виокремлення образу з білої площини паперу часто використовую пляму. Пляма — це продовження лінії, її перевтілення. На відстані рисунок читається тільки завдяки плямам, а ще далі й вони перетворюються на крапки та лінії… Все відносно. Пляма в графіці ніколи не буває німою. Чи то деталь одягу, чи обличчя, чи частина орнаменту — ми завжди бачимо чорний елемент — серце рисунка. — Символи яких археологічних куль) тур використовуєте у графічних роботах?
“Жіноча магія”
“Вогонь”
— Використовую орнаменти давніх індоарійських культур — трипільців, скіфів, русів, етрусків, шумерів. Орнамент складається з повторів, а це завжди підсилений символ. Від простих і універсальних до найскладніших мандал. Я обрав символіку предків, якій багато тисяч років, мене вона вабила, і довелось вивчати той період. Завжди приголомшувало: те, що ми знаємо, — мізерна частинка дивовижних скарбів, прихованих за товщею часу в стародавніх рисунках і орнаментах. Наче скарби і знання Атлантиди й Лемурії, що досі існують десь у глибинах Світового океану. Для мене — це Дух Історії. — Що називаєте Духом Історії? — Мене завжди захоплював і притягував у мистецтві Дух, те, що торкає серце, змушує його частіше битися. Чому одні твори промовляють до нас, а інші залишають байдужими? Для мене це Дух і його якість в творах. Для кожного він власний, мабуть… Своїм вважаю Дух героїв, першопрохідців, воїнів, магів, вождів. Колись на розкопках мене обійняв дивний холод. Для себе я його матеріалізував у словах — “холод історії”. То було відчуття сухого, п’янкого, пронизливого холоду, що передувало моменту якогось відкриття… Його завжди намагався вкласти у графіку. Висловити у творі Дух, його якість, інформативність — тоді він торкне чиюсь душу і через десять років, і через десять століть: як дух Слова, Велескниги, Кобзаря… — Які шрифти використовуєте для на) писів? — Написи й числа в моїй графіці мають особливе значення. Разом з археологією й історією мистецтв світу вивчав стародавні письмена і зауважив, що вони несуть особливу енергію. У кожній літері старовинних шрифтів — втілення довгого шляху спрощення дуже широких понять; ідея замкнена в рамки символу — свого роду досконала форма. Саме тому глаголиця, Черти й Ризи, кирилиця, які використовую, несуть відтінки Духу Історії. Абетка — закон для народу. І мистецтво повинно бути законом — точкою відліку краси… Наступних десять років Руслан Найда працював у скульптурі й живописі. Скульптура, особливо монументальна, залишилася його головною пристрастю. Але найцікавіше, що в студентській графіці художника уже був закладений той словник, та система образів, яка сформувала стиль його пізніших робіт. Він сам вважає, що графіка була переломною в його творчості — минуле тісно переплетене з майбутнім і висловлене в сьогоденні. А до Платонового епіграфа можна ще додати слова індійського поета-суфіста Румі: “шукайте все в собі”. Графіка, представлена в альбомі митця, показує багатющу галерею образів, що існують в одній душі людській. Ці образи прориваються на поверхню з темряви віків, трансформовані душею художника, і набувають власного повноцінного життя.
1990 і 1991 роки — переломні для України. Це та коротка часова рамка, в якій були створені й викладені на папір всі близько семи десятків робіт Русла) на Найди. Хоч наступних дванадцять років вони подорожували світами, вис) тавками, осідали в приватних колекціях і з’являлися в каталогах — вперше гра) фіка Руслана Найди зібрана в один повний альбом.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
