Гаряча тема · “За три роки дезактиваційних робіт Саркофаг стане безпечним, власне, він перестане існувати”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
ПЕРЕСТОРОГА
Слово Просвіти, №18 за 2009 рік
Олег ДИКАНЬ, інженер, журналіст
Прес-конференцію відкрив професор Михайло Курик: Проблемою Чорнобиля як фізик займаюся з 1986 року, а 1992-го, очоливши Український інститут екології людини, досліджую вплив наслідків ядерної катастрофи на здоров’я людей, а особливо дітей. За 23 роки жоден уряд палець об палець не вдарив для очищення Зони. Віднедавна формується думка, що проблеми Чорнобиля зовсім не існує. Мені доводилось перевіряти оригінальну методику дезактивації території Зони, запропоновану японцями. З ними була зустріч у НАНУ, ішлося до виділення території для випробування. На перешкоді стали керівники радіаційної зони з досить дивною логікою: “За зону нам платять. А як стане чисто, то за що будемо жити, адже працювати ніде…” І це тільки верхівка проблеми, хоч і типова своєю байдужістю. Головне повідомлення зробив Анатолій Кіндеревич: Радіоактивні матеріали, що лишилися в четвертому енергоблоці після вибуху, розподілилися на його поверхах в такому порядку: на четвертому поверсі — 100 тонн, на третьому — 25, на другому — 10 і на першому — 3 тонни. У розплавленій масі відбувся перерозподіл хімічних елементів за їх питомою вагою: якщо середня питома вага складала 2,3 г/см3 , то плутонію — 24 г/см3. У результаті в розплаві нижче за всіх опинилися плутоній-239 і уран-235, а на четвертому поверсі найбільше цезію-137 і стронцію-90. Радіоактивність на поверхах становить: четвертий поверх — 1400 р/год, третій — 600 р/год, другий — 200 р/год і перший — 40 р/год. Застигла лава спочатку була щільною, як скло, так що шматочки від неї доводилось відстрілювати з автомата. Минув час, і моноліт почав тріскатися, потім перетворюватися на щебінь, згодом, здрібнюючись, перетворився на дрібнодисперсний пил, аж до субмікронного розміру. Це було несподіванкою для фізиків, адже в природі з урановою рудою нічого такого не відбувається. А сталося так тому, що в локальному середовищі утворилася зона з неврівноваженими атомними спінами, в якій фізичні процеси розвиваються інтенсивніше, ніж у природі, а поділ уранових ядер відбувається у 1500 разів швидше. Таке агресивне середовище і спричинило перетворення моноліту на дрібнодисперсний пил, над яким літає субмікронний пил з розміром часток до 10-8 м. Далі, й це принципово: субмікронний пил в замкненому просторі поводиться, як рідина, де важчі гарячі частинки (плутоній-239, 241, уран-235) осідають. Вище розташовуються легші частинки, далі — ще легші і т. ін. Саме тут і прихована небезпека. На першому, другому та третьому поверхах Саркофага можуть утворитися локальні скупчення ядерних подільних матеріалів, накопичення їх до критичної маси. Але самозапалювальна ланцюгова реакція може виникнути при 60 % і вище збагачення урану чи плутонію. Може статися вибух, який спричинить вибух усіх подільних елементів плутонію-239 (його в Саркофазі близько тонни) й урану-235 (близько двох тонн), що дорівнюватиме вибуху 110 критичних мас, тобто 110 Хіросімам. Утвориться вогненна світлова сфера діаметром понад 1 км, у зоні якої опиняться реактори першого, другого, третього нерозряджених реакторів ЧАЕС, а також сховище відпрацьованих ядерних матеріалів (ХОЯТ-1) з чотирма тоннами плутонію та басейн-відстійник — 1 тонна плутонію. Разом це може розвинути вибух 5—15 мегатонн. Ударна хвиля знищить усю цивілізацію в радіусі 200 км, а накопичений на ЧАЕС радіоактивний матеріал розкидає по всій планеті. Якщо,
Анатолій Кіндеревич зі 1957 року в Киштимі, відомому спеціалістам як Челябінськ-40. Тоді стався ядерний вибух у радіоактивних відходах. Лишилося вже мало свідків того лиха, а пам’ять людська коротка. До того ж, тоталітарна система жодних дебатів на цю тему не допускала. Отже, від суспільства його приховали, що позбавило можливості аналізу причин Киштимського вибуху. Коли 2001 року за наполяганням народного депутата України світлої пам’яті академіка А. Павловського, Анатолій Кіндеревич виступив із півторагодинною доповіддю перед працівниками об’єкта “Укриття”, він наголосив на нагальній потребі аналізу пилу всередині об’єкта. Ці проби дослідили в Санкт-Петербурзькому інституті ім. Хлопіна, де й було встановлено наявність в аерозолях ядерно-подільних частинок. Ось витяг із документа Санкт-Петербурзького інституту фундаментальних досліджень “Справка о процессах, происходящих в зоне реактора 4- го энергетического блока Чернобыльской АЭС” за 10 серпня 2007 року: “Когда в центре подошвы “слоновьей ноги” или лучше и образней — в центре основания “груши” концентрация плутония-239 достигнет критической величины, произойдёт взрыв. А вся масса ячеистого урана с плутонием-239
— не настільки апокаліптичні, але не менш болісні. Наприклад, порушення конструкції Саркофага внаслідок різних причин: старіння, обвалу, землетрусу та ін. Ці варіанти так само згубні для людини, і, напевно, їх можна порівняти з Чорнобилем-1986, збільшеним у кілька разів, тобто радіоактивний пил пошириться значно більшою територією, ніж 23 роки тому. Розрахунки показують: якщо обвалиться тільки покрівля, то на висоту 330 метрів повітряним потоком буде виштовхнуто близько 10 тонн радіоактивного пилу загальною активністю 1016 Бк. Якщо ж завалиться весь об’єкт “Укриття”, то на висоту 500 метрів підніметься сорокатонна хмара радіоактивного пилу активністю 1017 Бк. За розрахунками, весь вміст Саркофага перетвориться на дрібнодисперсний субмікронний пил 2010 року. А це означає, що можуть початися тяжкі ядерні інциденти. Конфаймент — це залізобетонна конструкція у вигляді арки, яка має дно і фундамент, завтовшки 4 метри і заглибшки 14 метрів нижче рівня землі. Побудова конфаймента розв’язує лише одне питання: захист об’єкта “Укриття” від атмосферних опадів. Утворення субмікронного пилу, виникнення СЛР, створення критичної маси, а також обвалення конструкції Саркофага він не відверне. Навпаки, будівництво, двигтіння та дрижання землі
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
