Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Палітра · “На кожне творіння Чебикіна можна писати музику”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

МАЕСТРО ДОСКОНАЛИХ ЛІНІЙ

Слово Просвіти, №18 за 2011 рік

Микола ЦИМБАЛЮК Людина — це море любові. Для митця — це ще й талант доступними йому засобами виразити стихію любові. Андрію Чебикіну, одному із найвідоміших не лише в Україні, а й далеко за її межами художнику цим інструментом слугує станкова і книжкова графіка, акварель, офорт, гобелен… І його блискуча плеяда учнів. Але на весняній виставці, що нещодавно відбулася у виставковому залі Академії мистецтв України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка представив лише невелику кількість своїх робіт останніх років і кілька — давніших. Від того експозиція маестро досконалих ліній, як його давно (і заслужено) охрестили колеги й численні шанувальники чебикінського таланту, тільки виграла. Приміром, його ілюстрації до трепетно-ліричної драми Івана Франка “Зів’яле листя” органічно вписуються в цикли його останніх малюнків. Це як заспів, де надзвичайно тонко-чутлива натура глибоко відтворила інтимну драму великого й нерозділеного кохання Франка до Ольги Рошкевич, потім красуні-польки Юзі Дзвонковської, потім — Целіни Журовської. Талановито виконані ілюстрації органічно доповнюють текст, відхиливши запону духовного світу людини, його окриленість і нелюдські муки від нерозділеності всеспопеляючого почуття. Це треба вміти — біль душі відобразити у пластичних лініях, у лініях, які говорять. Не лише сумом, а й радістю. Тому презентації його творів — завжди свято, завжди просвітлення і умиротворення для розшарпаної, скрученої в тугу пружину сьогоденням людської душі. Коли ж на тебе з цнотливо-білого паперу (такого ніжного і нетривкого, як і людське життя) накочуються елегійні хвилі барв і ліній любові, змиваючи зашкарублість буденщини, оголюються незбагненно чисті людські джерела високого. І тоді внутрішній світ очищається і піднімається до Всевишнього. Для Андрія Чебикіна — хай не звучить у моїх устах це богохульством — божеством є жінка. І не лише у циклі “Жіночі образи”. Наскрізним мотивом ця ідея проходить через усі його роботи, навіть якщо жінка, як кажуть кінематографи, залишається за кадром. У творчості маестро владичиці неба і землі були і є не лише за, а насамперед, — у кадрі його мистецького бачення довколишнього світу. Присутність богині-жінки відчувається всюди — навіть в акварельному натюрморті “Де айстри?” чи мариністичному пейзажі “Балаклава”, “Причал”. І всюди — яскраво-семантичне навантаження символів: у першому малюнку — ледве вловимий сум живої краси, що відходить; у другому — маківка літа, хвилева безтурботність і… стримано-тихе море почуттів. Ще більшою алегоричністю дихає ніжно-прозора акварель “Музика моря”. У безтурботно-граціозних позах три досконалі німфи у бікіні. Звабливі вигини їхніх тіл пестить полудневе сонце й цілують прозоро-голубі хвилі. Над ними три перламутрові мушлі як уособлення жіночності. До речі, в Індії і Тибеті мушлі використовуються як музичний інструмент, а їх звук є символом вічності й одвічно чистого Всесвіту. На кожне творіння Чебикіна можна писати музику — настільки воно поетичне, емоційно насичене, багатозначне, глибоко філософське. Здається, в країнах Індостану ще й досі зберігаються традиції і вміння намалювати мелодію й проспівати її графічне зображення. Творчість маестро — це сонати, симфонії, сольні концерти на честь земних небожительок, виконані, здебільшого, пером і пензлем. Характерною стильовою рисою письма, особливістю його графіки останніх років є лапідарність. І постійно — динамічність. Просто незбагненно: кількома скупими лініями він малює цілий світ жінки, море її почуттів. Такими є роботи, виконані тушшю і пензлем: “Ранок”, “Модель”, “У кав’ярні”, “Птахи”… Якщо стислість — сестра таланту, то ця характеристика саме про нього. Щоразу, коли видається нагода ознайомитися з новим творчим доробком художника, відзначаєш про себе його невпинний пошук. Постійно нуртує мистецька думка, триває пошук тем, форми, стилю, так властиві непогамованому таланту. Манера, техніка письма митця постійно розвивається. Він випробовує різні графічні техніки, і в кожній із них являє глядачу щось нове, а старе — осучаснене. Іноді здається, що його офорти, літографії, мішана комбінаторика, шовкодрук, малюнки пером і пензлем, тушшю, олівцем, пастеллю виконані надзвичайно легко й невимушено. Але це на перший погляд, бо таке враження оманливе. За кожною роботою — напружений помисл, неординарні образні рішення, висока й досконала майстерність, що так полонить глядача. У сюжетах Андрія Володимировича здебільшого присутні дві стихії — моря і жінки. За легендою богиня Афродіта народжується з піни морської. У нього щоразу — з білосніжного ватману. А чи можна залишитися байдужим до творення неземної краси? Автопортрет Модель

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин