Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пам’ять · “Дуб виростає на тій землі, яку густо полито людською кров’ю”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

ХТО ШУКАЄ — ТОЙ ЗНАХОДИТЬ!

Слово Просвіти, №18 за 2011 рік

Серед переваг “всесвітнього павутиння” — вільний доступ не лише до українських, а й до закордонних баз даних. Інформація, що міститься в них, може бути просто недоступною в друкованому вигляді в Україні. Почати варто з простого запиту “пошук людей (загиблих, репресованих тощо)” в улюбленому пошуковику. Вже в першій десятці результатів матимемо принаймні половину корисних для нас посилань. Отже, розпочнемо з українських ресурсів. Проект “Національний банк репресованих” за адресою в Інтернеті http://www. reabit.org.ua/nbr/ містить станом на 1 травня 91 700 осіб, внесених до науково-документальної серії книг “Реабілітовані історією”. Державна програма “Реабілітовані історією” від 1991 року збагатила вітчизняну науку новим оригінальним фактичним матеріалом, ввела у науковий обіг і оприлюднила раніше закриті для дослідників документи вищого партійно-державного керівництва СРСР та УРСР, колишніх спеціальних служб, правоохоронних органів, відкрила широкі можливості для наукового вивчення і узагальнення проблем зародження і функціонування комуністичного режиму в Україні. Певну інформацію про репресованих можна відшукати й на офіційному сайті СБУ http://sbu.gov.ua. Багатий на різноманітні цікаві відомості й офіційний веб-сайт Українського інституту національної пам’яті. Зокрема саме тут, за адресою http://www.memory.gov.ua/ ua/publication/content/1090.htm можна завантажити всі томи Книги пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Львівське товариство “Пошук”, створене 1989 року, входить до складу Міжнародної організації “Меморіал”. Серед іншого, на веб-сайті товариства http://poshuk)lviv.org.ua можна знайти списки жертв розстрілів у Західній Україні 1941 року, Золочівської тюрми НКВС, мартиролог політв’язнів Львівської області 1944—1954 рр. тощо. Електронна база даних загиблих під час Другої світової війни “Книга пам’яті України” знаходиться за адресою http://www.me) mory)book.com.ua, але цей проект знаходиться на стадії наповнення і містить поки що не дуже багато відомостей, на відміну від російського http://www.obd)memori) al.ru. Міністерство оборони Росії створило унікальний “узагальнений банк даних”, до якого увійшли відомості, узяті з офіційних архівних документів, що зберігаються в Центральному архіві Міноборони РФ, Центральному військово-морському архіві Міноборони РФ, Російському державному військовому архіві, Державному архіві РФ і його регіональних відділеннях, Управлінні Міноборони РФ із увічнення пам’яті загиблих захисників Вітчизни. На сайті викладені відскановані копії всіх оброблених документів-першоджерел, що містять інформацію про персоналії. Ці документи дозволяють із великою точністю ідентифікувати полеглих, оскільки в них часто міститься додаткова інформація, зокрема імена й адреси родичів, яким відсилалися похоронки. В рамках проекту відскановано і надано в інтернет-доступ більше 13 мільйонів аркушів архівних документів і понад 30 тис. паспортів військових поховань. База даних постійно оновлюється. Останнє оновлення здійснено 14 квітня. Також цікавою є база даних військовополонених http:// www. dokst.ru/node/1118, розміщена Центром документації при об’єднанні “Саксонські меморіали в пам’ять жертвам політичного терору” м. Дрезден. Не можна оминути і сайту http:// www.lists.me) mo.ru — “Жертви політичного терору в СРСР”, база даних якого містить майже три мільйони імен. Окрім вищеназваних, можна скористатися пошуковою формою відомого телевізійного проекту “Чекай на мене” http:// p o i s k . v i d . r u / ? p = 1 0 & v i e w = let_search. Але це лише краплина в безмежному морі сучасного Інтернету. Варті уваги десятки сайтів регіональних пошукових організацій в Україні та за її межами, цифрові бібліотеки, адресні книги, соціальні мережі… Одне з останніх “ноу-хау” — пошуковий ресурс http://pipl.com. Новий пошукач Pipl спеціалізується на виявленні інформації про людину в так званому “глибокому вебі” — ресурсах, які з різних причин не індексуються звичайними пошуковими роботами. За об’ємом інформації він приблизно в 500 разів перевищує “загальнодоступний” інтернет. На головній сторінці — не одне поле для пошукового запиту, а цілих п’ять — для імені, прізвища, міста, штату і країни. Заповнювати все абсолютно не обов’язково, пошук може вестися по одному з параметрів. Обов’язковим є тільки поле “прізвище”. Сьогодні зовсім не складно, використовуючи електронні ресурси, знайти будь-яку людину. Головне — вірити, що пошук обов’язково рано чи пізно принесе очікуваний результат.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин